Комплекс наполеона

У Олексія С., тридцатипятилетнего програміста, виникли великі неприємності на роботі, він виявився на межі звільнення. Олексій одружився після закінчення інституту на своїй однокурсниці Ганні. Це був важкий шлюб, подружжя то сходилися, то розходилися.

Анна виявилася дуже сильною жінкою і постійно пригнічувала Олексія: не тільки словесно, а й тим, що, на відміну від нього, її кар`єра складалася більш ніж успішно. Останнім часом жінку постійно запрошували працювати за кордон. Олексій робив все, щоб вона відмовилася від поїздок, але безуспішно.

Він відчував себе покинутим, шукав розради. І знайшов його в особі молодої дівчини Олени, яка дивилася на нього захопленими очима. Але захоплення в її очах залишався недовго - скоро їй набридла його нерішучість, скарги на невдалу сімейне життя. Їй набридло бути для нього віддушиною, і Олена перевела свій захоплений погляд на кого-то еще.

Таким чином, Олексія зрадила не тільки дружина, а й кохана дівчина. Після цього, кинутий обома, він побоювався заводити нові знайомства.

В цей же період часу Олексій перейшов в який вже раз на нову роботу. Співробітники дуже скоро помітили, що ця людина зовсім не вміє спілкуватися з колегами-жінками. Коли Олексій з ними розмовляв, то дивився як би крізь них. Не брав від них жодних порад, які не запам`ятовував нічого, що вони йому говорили ... Так як безпосередній начальницею була дама, то це призвело його в великі неприємності: він весь час через її голову звертався до їх загального шефу, що дуже шкодило справі.

На перший погляд, Олексій дійсно боїться жінок. На другий - просто у нього комплекс невизнаного генія. Ця людина, прекрасний фахівець, завжди страждав від того, що його, як він вважав, недооцінювали на роботі. Його ідеї дійсно не знаходили належного застосування - в першу чергу тому, що Олексій не вмів будувати відносини з людьми, особливо з начальством. Він вважав, що такого талановитій людині, як він, не личить займатися рутиною. А керівництву потрібна була генії, а дисципліновані виконавці.

У різних фірмах, де Олексій працював, така поведінка призводило до серйозних конфліктів. Ніхто не заперечував його блискучих здібностей, але з колективом і начальством він спрацюватися не міг. Тому і животів на других ролях з мізерним окладом, мріючи про власний проект і про таку ж кар`єру, яку зумів зробити Білл Гейтс.

Дома дружина, менш здатна, ніж він, успішно просувалася по службі і отримувала більше, ніж чоловік. Та ще додавала масла у вогонь: дитину треба годувати, одягати, взувати, навчати. Вона його не цінувала, що не захоплювалася їм, вважала недотепою.

З`явилося відчуття загрози, яку приховують у собі жінки: саме ці небезпечні істоти тільки і шукають нагоди, щоб принизити його чоловічу гідність.

З представниками своєї статі Олексію було легше, він їх не боявся. Але, тим не менше, і з ними спілкуватися не вмів. Йому здавалося, що по своєму розуму і таланту він може бути на рівній нозі тільки з високим начальством. В результаті Олексій постійно опинявся в ізоляції і ніяк не міг застосувати свої дійсно неординарні здібності. А, врешті-решт, опинився біля розбитого корита і змушений був звернутися до психолога - звичайно, до психотерапевта-чоловікові.

У чому причина такого комплексу невизнаності? Адже Олексій дійсно талановитий - цього не заперечує ніхто. Але він вселив собі, що володіє видатними здібностями не тільки в своїй області, а й в інших сферах життя. Наприклад, може бути прекрасним менеджером. І що він - чудовий чоловік і коханий, тільки дружина і молоденька коханка чомусь не можуть оцінити його по достоїнству.

Це зарозумілість і призводить до провалів, за якими слід різке зниження самооцінки, невпевненість у собі, страхи ... Результат - хронічна криза, з якого Олексій не може вийти вже кілька років.

Анатолій - чоловік років 38, з гордістю називає себе бізнесменом. Кілька років тому разом з дружиною вони створили власну фірму. За ці роки випробували на собі всі мінливості бізнесу по-російськи: кризи, шахрайство партнерів, безгрошів`я боржників, тиск банків. Але, тим не менш, фірма їх вціліла, і вони продовжують свою справу.

Періодично на Анатолія нападає поганий настрій. Тоді він псує нерви і співробітникам, і дружині, і накручує себе самого. Коли ж трапляються ці напади? Коли погано йдуть справи? Зовсім не обов`язково.

Найгірше Анатолій відчуває і веде себе тоді, коли його дружині і єдиному компаньйонові вдається якась ризикована авантюра, майже неймовірна комбінація, яка значно поправляє справи компанії. За ідеєю, треба б радіти. Але він не в змозі. Йому нестерпна думка, що хтось може бути яскравіше, талановитіші його. Тим більше власна дружина, та ще в такий чисто чоловічий сфері, як бізнес.

Відео: Григорій Климов про комплекс влади (комплекс вождя, комплекс Наполеона)

Його чоловіче самолюбство страждає від того, що жінка, до того ж не стороння, а власна дружина, веде справи краще, ніж він. Звичайно, на несвідомому рівні він розуміє, що його дружина талановитіший, краще розуміє в критичних ситуаціях, швидше орієнтується в обставинах, що змінилися, точніше оцінює ступінь допустимого ризику. Тобто вона кращий бізнесмен, ніж він. Але допустити такі крамольні думки в свідомість Анатолій не може. Ось і витісняє їх з усіх сил-в такі моменти у нього все винні, і в першу чергу, звичайно, дружина.

Це всього лише комплекс неповноцінності, і щоб компенсувати свою ущербність, він знає лише один шлях: показати, хто тут головний. Анатолій - голова фірми, він все вирішує, всі підлеглі повинні його поважати і боятися.

І страх бути витісненними на другі ролі поширюється не лише на жінок: коли йому запропонували взяти на один з ключових постів в компанії нового співробітника, неординарного чоловіка з великим досвідом роботи в цій галузі, він відмовився. Конкуренції з боку своєї статі він боїться не менше, ніж з боку жінок.

Прагнення до влади - один з основних способів компенсації у людей, які відчувають сильне почуття неповноцінності.

Це так званий комплекс Наполеона у чоловіків маленького зросту. Відомо, наприклад, що в колишньому Радянському Союзі середнє зростання міліціонера був на 5 сантиметрів менше, ніж у середньостатистичного чоловіка, а психіатра - на 7. Психіатрія, як відомо, дає ілюзію влади над людьми. Я сама знайома з декількома психотерапевтами, які в своїх так званих терапевтичних групах відчували себе, мало не всевладними фюрерами.

Чоловіки з комплексом невизнаності завжди боялися і бояться конкуренції. Інша справа, що раніше їм треба було побоюватися тільки чоловіків, тепер до них додався новий суперник - слабка стать.

По-справжньому сильний духом, розумний і талановитий чоловік не боїться жінок, навіть розумних. Він швидше побоюється тих дам, які пробиваються в житті своїм гострим язичком і інтригами. Той же чоловік, хто боїться змагання, страшиться всіх суперників, незалежно від їх статі.

Звичайно, з цими страхами можна впоратися, але це завдання самого страждає подібними комплексами - якщо він захоче визнати їх і від них позбутися.

Відео: Синдром наполеона

Сильна людина ніколи не буде підкреслювати недоліки іншого. Навпаки, він постарається надихнути його, підняти до свого рівня. Тому, якщо ви вважаєте, що чоловік менш удачливий в кар`єрі, ніж ви, постарайтеся слідувати цим правилам:

1. Чи не ставте в докір, що його кар`єра складається менш успішно, ніж ваша.
2. Визнайте його інтелектуальне лідерство, підкреслюйте, що його відставання від вас - тимчасове явище.
3. Співчутливо вислухайте його скарги на дурного начальника, колег, які будують йому підступи.
4. Дайте зрозуміти своєму обранцеві, що кар`єра для вас - це тільки бажання утвердитися у власних очах.
5. А головне, частіше давайте йому зрозуміти, що для вас він - найкращий, і ви любите його таким, яким він є.