Забіякувата лялька

Відео: Мої дрібні іграшки + саморобка.

Багато дітей, вирушаючи в школу, переживають серйозні стреси. як
можна заздалегідь підготувати дитину до школи, щоб його адаптація пройшла
легше, розповідає дитячий психолог московської гімназії Розвиток
Олена Владленівна ЄРМАКОВА.

- Яким дітям буде найважче в першому класі?
- Домашнім, тобто тим, що не були в дитячому садку або в іншому дитячому колективі до того, як переступили поріг школи. Мова йде про дітей, які у сім`ї, може бути, хворобливих, яких дуже бережуть. Батьки вважають, що їм краще бути якомога довше в ізоляції, постійно опікають їх. Опинившись в школі, такі хлопці будуть фактично в перший раз відірвані від мами чи бабусі. До того ж виявляться в абсолютно незнайомій ситуації. Домашні діти зазвичай бувають дуже образливі. Не знаючи правил колективної взаємодії, вони просто не зможуть спілкуватися з дітьми. Найважче для них - обов`язкове підпорядкування правилам. Дитина росла будинку, робив, що хотів, а тут нові заборони. І це вибиває з колії.
- Як же підготувати до труднощів в школі?
- Всі знають, що дитину до школи треба готувати інтелектуально, але рідко хто замислюється, що не менше обов`язково і розвиток навичок спілкування. Для цього малюкові потрібно надати максимум самостійності. Почніть з того, що іноді відпускайте гуляти у дворі одного. Доручіть виконувати якісь нескладні обов`язки по дому.
Дітям, зростаючим під посиленою опікою батьків, важко утвердити себе в колективі. Вони не вміють грати, поступатися, ладити з дітьми. Особливо якщо це єдина дитина, який знаходиться вдома постійно один на один з дорослим. Я б порадила обов`язково водити дитину на заняття в прогімназію. Тоді малюк, крім підготовки до школи, привчиться до дитячого колективу, до організованості навчального процесу.
Добре, щоб діти пограли в школу вдома з мамою або зі старшими дітьми. Повісьте дошку на стіну, дістаньте ручки, зошити. Соромливому від природи дитині корисно побути в ролі вчителя. Можна взяти ляльки і програти з ними ситуації, які можуть статися в школі. Так ви підготуєте дитини до школи морально. Адже він ще не знає, як поводитися, якщо лає вчитель, або коли хтось вдарив, наприклад.
- Що порадити дитині, якщо його образили?
- Можна запропонувати різні варіанти. Показати, як різні ляльки реагують на одну і ту ж ситуацію. Ляльку образили, і одна плаче, інша хоче з`ясувати, в чому справа, за що її вдарили, а третя сама лізе з кулаками без кінця, така забіякувата. При цьому треба запитати: А тобі яка лялька більше подобається ?.
- А якщо дитина вибирає варіант дати здачі?
- Звичайно, хлопчик повинен вміти постояти за себе. Але при цьому поясніть йому, що першим не годиться нападати.
- Стрес, який дитина почне відчувати від спілкування з однолітками, може шкідливо позначитися на його розвитку?
- Так, багато дітей на труднощі можуть реагувати регресом у розвитку. Тобто відбувається своєрідний крок назад.
Але відбувається це не від спілкування з однолітками, а тому, що батьки дуже націлені на успіх і весь час повчають: Ти вже учень, ти повинен вести себе як дорослий. А малюк раптом вимагає іграшку і казку на ніч. Він хоче, щоб мама взяла його на руки і погладила. Діти більше плачуть, вередують. Така поведінка - це нормальна реакція дитини на труднощі, які він не може поки подолати. Погодьтеся, і нам адже в якийсь важкий момент хочеться до мами. Ми просто гасимо в собі це почуття.
У дітей пристосувальні можливості набагато менше, ніж потрібно для подолання стресу, і тому вони частіше дають регресивну реакцію. Вона може стати причиною енурезу, або нічного нетримання сечі, гастриту. Гастрит - це психосоматична проблема, реакція організму на стресову ситуацію. Тому ми радимо батькам бути помягче. Чи не натискати, не налаштовувати дитину тільки на позитивні оцінки. Має пройти певний час для адаптації. Я раджу батькам не мусувати проблеми з навчанням, не бути занадто нав`язливими. Ви самі намагаєтеся прожити життя за дитину, і це ускладнює його звикання до ситуації.
Проблема в тому, що батьки часто чекають одразу якогось бажаного для них результату. А так не завжди буває. Адаптація проходить мінімум три місяці. У багатьох вона затягується на півроку, і це теж нормально. Бувають у дітей і капризи, і труднощі в навчанні, і, навпаки, короткочасні підйоми. Треба ставитися до цього з терпінням і розумінням.
- Як бути, якщо дитина не любить писати палички - перше, чим починають займатися в прогімназії?
- Так, це копітка, монотонне справа, яка потребує посидючості і терпіння, яких багатьом дітям не вистачає. Але у дитини можуть бути при цьому і чисто об`єктивні труднощі, які може виявити тільки нейропсихолог. Якщо, наприклад, дитина допускає помилки при листі, пропускає букви, які не дописує слова або, навпаки, додає зайві елементи, то тут може мати місце якесь мозковий порушення. Тобто, справа не в шкільному стресі.
Якщо малюк погано орієнтується в просторі, плутає низ і верх, часто пише букви і цифри дзеркально, і ця звичка довго не проходить, а крім того, він не здатний зосередитися навіть на 15 хвилин, це тривожний сигнал. Якщо дитина пише, допомагаючи при цьому собі і ногою, і мовою, це теж повинно насторожити. На ці непотрібні руху витрачається величезна енергія, і, щоб їх збалансувати, потрібні заняття з психомоторної корекції. Батькам треба обов`язково проконсультуватися у нейропсихолога. Такі помилки ніяким багаторазовим переписуванням вправ не виправиш. Це коригується спеціальними методами.
Причина складнощів з написанням слів може критися і в логопедії. Якщо є труднощі у вимові, то завжди будуть і помилки при листі. Як дитина чує, так і пише. Це треба постаратися скорегувати в дошкільному віці.
Я б порадила мамам до школи сходити до нейропсихологу, щоб перевірити відповідність дитини віковим нормативам дошкільника.
- Що робити мамі, коли вона бачить, що дитина пише або читає гірше, ніж його однолітки?
- У будь-якому випадку треба дитину підтримати, навіть якщо вона бачить, що написано не дуже красиво. Говорити приблизно наступне: Ось тут у тебе сьогодні вийшло краще, ніж учора. Тобто, порівняти його з самим собою. Не обов`язково роздаровувати похвали направо і наліво, але від негативних оцінок треба намагатися утримуватися.
Іноді буває так. Мама прийшла з роботи втомлена, у неї є свої проблеми, і їй хочеться, щоб всі складнощі швидко вирішилися, все палички були написані акуратно, а портфель зібраний. Але це буває не завжди. Тому треба спочатку зібратися самої. А до дитини підходити вже після відпочинку, з настроєм: Я тобі допоможу, якщо що. Ти молодець, ось це у тебе виходить, в общем-то, непогано. Якщо ти спробуєш, у тебе вийде краще. Треба весь час вселяти віру в нього, і тоді обов`язково буде позитивний результат.
- Як вибрати школу для дитини, на що треба орієнтуватися?
- Часто батьки йдуть за принципом переоцінки можливостей. Вони намагаються якомога більше завантажити дитини інтелектуально. Ускладнена математика, мінімум дві мови, і так далі. При цьому не враховуються конкретні можливості. Я думаю, спочатку треба звернутися до фахівців, які допоможуть зрозуміти рівень розвитку дитини, з`ясувати, на що він здатний. Сьогодні існує багато різних програм. Важливо вибрати ту, що підходить вашому малюкові.
- Чим може загрожувати ситуація, коли мама, йдучи на поводу у своїх амбіцій, віддає дитину в сильну школу?
- У нас був в гімназії хлопчик, мама якого хотіла, щоб він навчався саме тут. Він постійно отримував двійки з російської мови, тому що обсяг сприйняття інформації цієї дитини був дуже звужений, а гімназія передбачає солідну навантаження. Хочеш - не хочеш, треба засвоювати. У нього була низька швидкість читання, підвищена стомлюваність, на уроках він просто засипав, не витримуючи навантаження. Він відчував себе ізгоєм в колективі. Діти, як би там не було, оцінюють один одного по навчанню.
А мамі нашого хлопчика здавалося, що вона з ним не допрацьовує. Хоча її зусилля не давали результату. Але все-таки вдалося її переконати, що програма цієї школи не для її сина. Він відновив роботу у звичному клас, і все змінилося. Він став дуже добре себе почувати, краще вчитися. Не сумніваюся, що через кілька років він наздожене своїх однолітків.
- Але мами-то думають про майбутнє дітей, тому і тягнуть їх щосили, намагаються вкласти в них якомога більше.
- Таких буває важко переконати враховувати особливості дітей. Багато все одно вважають за краще робити по-своєму. Залишають слабких дітей в сильних школах. У таких випадках ми радимо весь час допомагати дитині, не кидати його один на один з його проблемами. Треба підходити до дитини індивідуально, обов`язково стежити за його здоров`ям і не вимагати відразу великих результатів.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!