Скам`яніле серце

Відео: Мурат Тхагалегов - Душа бандита

скам`яніле серце

Відео: Старец- фільм про архимандрита Іполиті

... Дівчатка були чудовими. Однояйцеві близнюки, як дві крапельки схожі один на одного. Біленькі завіточкі падали на високе чоло, незабудковие очі і крихітні кирпаті носішкі. Уві сні чогось посміхалися і морщили чоло.

Такими вперше побачила їх Ірина Петрівна. Вона в ті дні якраз заміняла пішов у відпустку дитячого лікаря. Так ось, побачила і запали вони їй в душу. Чим? Чи не пояснити. Тільки приходячи на роботу в дитяче відділення, вона поспішала їх провідати.

- Ірина Петрівна, - зустріла одного разу її медсестра Шульгіна, - матуся-то ваших улюблениць завтра виписується і додому забирає тільки одну доньку ...

- Як, - здивувалася і занепокоїлася моя знайома, - як одну?

В той же день вона сиділа в палаті Сомової і пояснювала їй, що дівчаток не можна розлучати один з одним, що близнюки - це цілий світ, що ...

Сомова сиділа на ліжку, спустивши ноги в яскравих рожевих китайських тапочках, і байдуже дивилася у вікно. Всі спроби Ірини Петрівни хоч якось достукатися до серця молодої матусі закінчувалися провалом.

- У мене і ковдру одне, і коляска, - вголос розмірковувала Сомова, - куди я їх двох-то?

- Сомову не виписувати, - наказала завідуюча відділенням, - дітей до неї в палату.

Всі сподівалися, хотіли вірити, що, довше побувши з малятами, вона не зробить фатального кроку, полюбить обох і не напише відмовну. Сомова і справді брала на руки то одну, то іншу крихітку, вдивлялася в обличчя, розгортала пелюшки.

Може, одумається, - все відділення жило надією. Небачене справа - близнюків розлучати.

Надія жевріла доти, поки одного разу не побачили, як Сомова з двома згорточки в руках пірнула в процедурну. Що прийшла туди трохи пізніше медсестра побачила дивну картину: матуся по черзі зважувала на вагах своїх новонароджених доньок&# 033-

Доля маляток була вирішена. Сомова забрала з пологового будинку ту, яка виявилася на сто п`ятдесят грамів важчий ... Їй було дано красиве старовинне ім`я -

Дарина.

Іншу дитину перевели в дитячу лікарню, в палату, де вже перебували двоє таких же покинутих дітей.

Це була доля. Вона ж знову звела через якийсь час в одному відділенні, тільки в сусідніх палатах, цих двох сестричок. За іронією долі обох дівчаток назвали Дашамі. І ту, що рідна мати забрала з пологового будинку, і ту, яку з любов`ю прийняла в дочки чужа сім`я.

- Мені було цікаво побачити реакцію рідної матусі, - Ірина Петрівна не може забути тієї зустрічі.

Але, перш ніж сама Сомова побачила кинуту дочку, її побачила чотирирічна Даша.

Сталося це все в тій же лікарні. ... У просторий лікарняний хол дітвора виходила побігати з тісних палат. Особливо людно тут було після тихої години.

- Мама, я погуляю, - Дашенька Сомової стало багато краще, і лікар скасував постільний режим.

- Гуляй, - кивнула та й заховала в журнал.

Дівчинка вислизнула з палати і попрямувала в хол. Назустріч їй йшла дівчинка. Даша хотіла штовхнути її. Навіщо вона її зайця взяла? В її руках вона відразу помітила свою улюблену іграшку. Підійшовши ближче, дівчинка зупинилася. На неї дивилася дівчинка з її обличчям. Нічого не розуміючи, вона протягнула ручку до свого відображення. Рука натрапила на тепле плече.

- Даша?&# 033- - та кивнула головою.

- Даша&# 033-

Цілий день дитини не відходили одне від одного. Співробітники відділення просто плакали, дивлячись на них. Прийомна мама Даші Льовіной намагалася забрати дівчинку від Даші Сомової, але починався такий крик, такі сльози, що дітям поступалися.

Вражаюче, але реакція самої матусі Сомової спочатку була спокійною. Не впізнати дочка вона не могла. Але чи то собі, чи то цікавим сказала: «Я рада, що її люблять».

І тільки потім, коли після виписки Даші Льовіной, її інший доньці, Даші Сомової, стало погано, вона запитала:

- Чи не можна її назад повернути? Дуже вже доньці погано. Та й становище моє матеріальне наразі стабільний ...

Трохи відступаючи, скажу, що до цього часу Сомова зуміла відкрити невеликий салон весільних суконь. Руки у неї були вмілі, інтуїція і вміння догодити клієнту теж були присутні ... Загалом, вона цілком могла містити не тільки двох дітей, а й побільше.

- Так мені можна її повернути? - Повторила своє питання Сомова. - Вона ж рідна мені ...

Її питання зависло в повітрі.

Стан дівчинки тим часом погіршувався. Дашенька Сомова наполегливо відмовлявся їсти, відмовлялася вставати з ліжка, ні з ким не розмовляла. До вечора у неї почався жар ... Сомова схилялася над дитиною і, здається, просила вибачення. Прощення, якого ніколи не буде.

- Дівчинці було так погано, - розповідала мені Ірина Петрівна, - що ми стали думати про найгірше. Важка депресія після серйозного захворювання. Вона лежала в ліжку, як маленька бабуся, і дивилася тільки на двері. Розумієте, на двері&# 033- Вона чекала, що вона відкриється і увійде її сестричка.

- А що мати? - Мені хотілося дізнатися про те, що відчувала мати дівчинки.

- Як і всі, плакала, - Ірина Петрівна не може говорити про неї спокійно, - тільки я не вірю її сльозам. Бувають такі вчинки, яким, напевно, немає прощення.

...А дівчинка все ж поправилася. І говорила всім в палаті: «Піду гуляти і знайду Дашу. Я без неї не можу ... »