Як перемогти рак?

Відео: Рак виліковний 1!

Як перемогти рак?

Зіткнутися з раком молочної залози і перемогти його не кожному дано. Ми задали однакові питання чотирьом жінкам. Вони різні - за віком, інтересам, відношенню до життя. Об`єднує їх одне - вони перемогли свою недугу. Що вони думають про себе, свою хворобу і її уроках?

Наїра Вадінян, 34 роки

- Що ви відчули, коли вперше дізналися про діагноз?

- Цілий рік мене переслідувала нав`язлива думка, ніби я хвора на рак. Звідки це взялося і чому - не знаю.

Тому, коли лікар сказав мені про діагноз, я не здивувалася. А, навпаки, зітхнула з полегшенням - нарешті сталося те, що й мало статися. Звичайно, була трохи засмучена і розгублена, але страху і паніки не було.

- Скільки часу тривала хвороба?

- У березні 2005 року була операція, потім чотири курси хіміотерапії. У липні закінчився основний лікування, була призначена гормональна терапія на п`ять років.

- Від чого довелося відмовитися?

- Я не п`ю, не курю, баню ніколи особливо не любила, засмагати теж. Так що, крім песимізму, жалості до себе і деяких предметів туалету, відмовлятися ні від чого не довелося.

- Що або хто допоміг в боротьбі з хворобою?

- Інтуїція, так як на першому УЗД лікар не знайшов нічого. Якби я не прислухалася до внутрішнього голосу, щось не звернулася б повторно.

Допомогла родичка, вона порадила звернутися саме в жіночий центр на Таганці. Там мені пощастило з лікарем-рентгенологом, яка розпізнала «зло» в моїх грудях, і онкологом, який дуже коректно, не лякаючи, дав зрозуміти, що мені необхідно подальше обстеження. Ну, і, нарешті, чудовий хірург-онколог 62-й московській онкологічної лікарні Михайло Юрійович Щупак, професіонал і просто хороша людина. Всім докторам низький уклін.

- Як змінилися ваші погляди після цього випробування?

- Як би дивно це не звучало, після хвороби я стала впевненіше і сильніше. Знаю, що багато хто, зіткнувшись з такою недугою, починають цінувати кожен прожитий день.

У мене в житті були випробування й важчі власної хвороби. Тому життя цінувати я вміла давно, а ось не затьмарювати її непотрібними «чорними» думками дійсно навчилася тільки зараз. Я намагаюся не заглядати в майбутнє і не повертатися в минуле, особливо в ті періоди, які завдавали болю. Як кажуть психологи, жити потрібно тут і зараз. Оптимізм - ось моє головне надбання.

Аделаїда Можаєва, 80 років

- Що ви відчули, коли вперше дізналися про свій діагноз?

- Дивно, але нічого. Та й коли мені було розбиратися в своїх переживаннях, син вступав до інституту, намічався мій день народження. Стільки справ, що не до раку грудей!

Так я і не повірила лікарю, коли він мені сказав, що негайно потрібна операція. Я ще кілька разів ходила до різних лікарів, знову і знову мені здавалося, що це просто велика помилка. Мене вмовляли лягти на операцію, і, врешті-решт, я погодилася.

- Скільки часу тривала хвороба?

- Разом з післяопераційним лікуванням приблизно місяць.

- Від чого довелося відмовитися?

- Мені не довелося від чогось відмовлятися. Після операції, повернувшись додому, зайнялася все тими ж справами, які залишила.

- Що або хто допоміг в боротьбі з хворобою?

- Мені допомогли доктора, друзі та рідні, які були зі мною з самого початку, умовляючи мене зробити операцію, і після неї всіляко підтримували мене.

- Як змінилися ваші погляди на життя після цього випробування?

- Незважаючи на всю мою невіра в хвороба, я все ж трохи змінилася, зрозумівши, як сильно я люблю і хочу жити. І як важливі найпростіші людські радості: турбота і любов синів і моя давня і безперервна пристрасть - в`язання.

Наталія Омм, 55 років

- Що ви відчули, коли вперше дізналися про свій діагноз?

- За освітою я медик, тому до діагнозу «рак грудей» поставилася досить спокійно. Тут найголовніше - не піддаватися паніці і міркувати розсудливо. Тому, відкинувши всі страхи, боролася за своє життя всіма правдами і неправдами.

- Скільки часу тривала хвороба?

- Першу пухлина у мене виявили ще в 20 років. Вона виявилася доброякісною, і її видалили. А через 32 роки пухлина з`явилася знову, і діагноз «рак грудей» став реальністю. Навчена досвідом, перше, що зробила, так це вирушила до фахівців, які не стали чекати і відразу ж взялися за лікування.

- Від чого довелося відмовитися?

- Насправді, мій спосіб життя ніяк не змінився після діагнозу і лікування. Я як була енергійною, такою ж і залишилася. Правда, стала розуміти, що відпочинок все ж таки необхідний.

- Що або хто допоміг вам в боротьбі з хворобою?

- Неоціненну допомогу надали лікарі, колеги, рідні та друзі, які підтримували мене з самого початку, не даючи мені думати про погане.

А ще допомогла Дар`я Донцова, яка в своїй книзі розповіла про те, що їй довелося пережити. Я зрозуміла, не потрібно тримати все в собі, в самоті переживаючи свій біль. Потрібно йти до людей, вони підтримають і допоможуть.

- Як змінилися ваші погляди на життя після цього випробування?

- Перш за все, зрозуміла, що життя швидкоплинне, і неможливо встигнути за нею, як би ти не старався. Тому тепер використовую кожну секунду свого життя, намагаючись прожити її так, щоб згодом не шкодувати ні про що.

Відео: Переміг рак

Ірина Худякова, 42 роки

- Що ви відчули, коли вперше дізналися про свій діагноз?

- У перший момент сильно злякалася. Було відчуття, ніби стоїш над прірвою, один крок - і впадеш вниз. Потім мені стало здаватися, що це страшний сон. Ось зараз прокинуся і нічого не буде. І тільки згодом прийшло розуміння і смиренність. Так уже сталося.

- Скільки часу тривала хвороба?

- Трохи більше року.

- Від чого довелося відмовитися?

- Так склалося, що в перший час після діагнозу я на деякий час перервала спілкування з подругами, друзями. Мені нічого не хотілося, крім як забитися в кут і не думати ні про що. Правда, трохи пізніше усвідомила, що потрібно робити вибір: боротися і жити далі або ж залишити все як є. Вибрала перше. Боротися.

- Що або хто допоміг вам в боротьбі з хворобою?

- Моя мама. Я знала, варто мені лише зателефонувати, і вона відразу буде поруч. А ще до тями мене привели діти, коли я зрозуміла, що вони бояться за мене більше, ніж я сама. І це дало мені сили - заради них я повинна боротися і перемогти.

- Як змінилися ваші погляди на життя після цього випробування?

- Після того як все закінчилося, я відчула неймовірне полегшення. Мені навіть стало, ви не повірите, легше дихати. Я зрозуміла всю цінність спілкування з рідними і близькими, цінність людського життя, як би це банально не звучало.