Три рецепта від безпліддя
Три рецепта від безпліддя
Як подолати діагноз «безпліддя», якщо він має вельми незвичайне походження? Про тонкощі свого шляху до довгоочікуваного материнства розповідають три москвички, читачки нашого журналу.
Аліна Мочалова,
31 рік, фінансист
- Коли і чому вам поставили діагноз «безпліддя»?
- Це сталося після того, як я потрапила в автокатастрофу. Через сильного стресу у мене порушився процес виробництва важливих гормонів. Це вплинуло на роботу яєчників. Місячні стали приходити «коли заманеться».
Правда, в 20 років мене це майже не турбувало. А коли стала заміжньою жінкою і всерйоз задумалася про дитину - нічого не виходило. Виявилося, у мене не дозрівали повноцінні яйцеклітини. Вони зароджувалися, трохи підростали. Але потім піддавалися зворотному розвитку. Тобто в моєму циклі взагалі не було другої фази. У підсумку через нестачу гормону прогестерону у мене розвинувся великий ендометріоз.
- Як ви обстежувалися і лікувалися?
- У районній жіночій консультації мені допомогти не змогли. Відправили до гінеколога-ендокринолога в великий медцентр. Там я пройшла необхідне обстеження. Спочатку здала аналізи крові на гормони гіпофіза і статеві гормони. Зробила рентген головного мозку. Потім - УЗД органів малого таза. Вірніше, навіть не одне УЗД, а цілих три, з інтервалом в п`ять днів. Так званий ультразвуковий моніторинг дозрівання яйцеклітини. Три місяці вимірювала ректальну температуру і будувала графіки. За ним лікарі судять про роботу яєчників. Потім ще три місяці пробувала «виростити» яйцеклітини за допомогою спеціальних таблеток.
Але нажаль. В останньому циклі на максимально дозволеної дозуванні вирощений фолікул у мене не луснув, а переріс у величезну кісту. У будь-який момент вона могла розірватися. І тоді мені терміново зробили лапароскопію - таку лікувально-діагностичну процедуру, коли органи малого тазу досліджують через три проколи в животі. Природно, під наркозом. Видалили кісту. Припекли вогнища ендометріозу. І сказали, щоб спробувала завагітніти протягом півроку.
І знову фіаско. Тоді лікарі вирішили влаштувати мені «штучний клімакс». Суть його в тому, щоб приймати гормональні препарати без перерви на місячні.
А потім був переможний «обколов» яєчників сильними стимуляторами - гонадотропинами. Нарешті, я завагітніла.
- Хто особливо допомагав вам подолати ваші проблеми?
- Чи не всім в цій справі я зобов`язана своєму чоловікові. По-перше, це він змусив мене обстежитися. Адже деякі чоловіки як міркують: раз дружина не може народити дитину, треба з нею розлучатися і шукати іншу. Мій же терпляче ходив зі мною по лікарях. Оплачував всі призначені процедури, шукав необхідні ліки. І головне, з розумінням ставився до необхідності підлаштовувати під лікування графік інтимного життя. Адже від цього умови залежить дуже багато чого. Можна лікуватися тоннами гормонів, робити кожен місяць різні операції. Але якщо в потрібний момент не буде близькості з чоловіком - всі муки марні.
І звичайно, я дуже вдячна лікарям. Пам`ятаю всіх по іменах і бажаю їм міцного здоров`я.
Вероніка Ахметова,
42 роки, архітектор
- Коли і чому вам поставили діагноз «безпліддя»?
- Як такого діагнозу «безпліддя» мені не ставили. Адже їм «нагороджують» лише тих, хто не може завагітніти після року регулярних спроб. А у мене зовсім інша історія. Правда, з тим же фіналом - «немає дітей» ...
З першим чоловіком я розлучилася десять років тому. І з тих пір жила в повній самоті, без чоловіків. А поблизу сорокаріччя всерйоз задумалася. У багатьох подруг по два, по три спадкоємця. Деякі з них бабусі через пару років стануть. А у мене і одну дитинку немає. Загалом, вирішила звернутися в клініку екстракорпорального запліднення, щоб спробувати «зачати в пробірці» за допомогою донорських клітин.
Але при першому ж обстеженні у мене з`явилися проблеми. Це запалення придатків, міома і загин матки. І найсумніше - підозра на виснаження яєчників.
Лікар відразу попередила: з таким «букетом» стати мамою навіть за допомогою ЕКЗ виходить зовсім у небагатьох щасливиць. Але спробувати можна.
- Як ви обстежувалися і лікувалися?
- Для початку я здала кров і мазки на всілякі інфекції. За ним доктора визначили, які «мікроби» винні в моєму хронічному запаленні придатків. призначили курс антибіотиків. Я пролечилась.
Потім перевірили так званий оваріальний резерв - запас яйцеклітин. Для цього під час УЗД обчислюють об`єм яєчників і підраховують кількість фолікулів. А також проводять лабораторне дослідження - беруть кров на гормони ФСГ і ЛГ. Мені його довелося пройти кілька разів. І на превеликий подив, даних про виснаження не знайшли. Інакше пиши пропало - стати мамою я б не змогла.
Міому матки, так само як і її загин, мій лікуючий лікар поки вирішив не чіпати. Правда, попередив: під час вагітності міома може почати рости і зашкодити розвиткові дитини. З іншого боку, видаляти її зараз теж не резон. Можна втратити дорогоцінний час. І ми вирішили ризикнути. Провести підсадку чоловічих клітин в природному циклі. Замість сильних стимулюючих гормонів використовувати м`якші гомеопатичні ін`єкції.
У першому циклі, правда, нічого не вийшло. Зате в наступному місяці картина мого УЗД лікаря порадувала. Мені ввели чоловічі клітини, і через десять днів після цього я дізналася про вагітність. А ще через три тижні виявилося - я чекаю двійнят!
- Хто особливо допомагав вам подолати ваші проблеми?
- На жаль, з близьких мене ніхто не підтримав. Просто тому, що я вирішила зберігати свою затію в таємниці. Адже в успіху заходу сумнівалися самі доктора. Але мені й не потрібно було ніякої «лірики». Тільки кваліфікована лікарська допомога. І ретельний підбір донорських клітин. Адже це не що інше, як гени - зовнішність, характер, здібності моєї майбутньої дитини.
Оксана Велєжева,
28 років, менеджер
- Коли і чому вам поставили діагноз «безпліддя»?
- Безплідною я стала після двох невдалих вагітностей. Одна з них виявилася позаматкової. Причиною тому був спайковий процес - наслідок недолікованого запалення. Через нього я втратила не тільки дитини, але і ліві придатки - яєчник і маткову трубу. Півроку «заліковувала рани», після чого зважилася завагітніти знову. І хоча на цей раз ембріон влаштувався в матці, на терміні 11 тижнів його розвиток зупинився. Вагітність завмерла. І знову пішла операція «вискоблювання». Зачати після неї я не могла довгих п`ять років.
- Як ви обстежувалися і лікувалися?
- У пошуках причини безпліддя я обійшла багатьох фахівців - гінеколога, психолога, імунолога, генетика. Один перевіряв мене на віруси і новоутворення. Інший досліджував гормональний статус. Третій шукав імунологічні порушення, за якими мій організм міг заперечувати «чужорідний» для нього плід. Четвертий вважав, що всьому виною зміни в системі згортання крові. І кожен раз я слухняно здавала масу аналізів. Проходила не найприємніші процедури, наприклад, гистеросальпингографию - дослідження прохідності залишилася маткової труби. Але істотних проблем ніхто не знаходив.
А психолог сказала, що найчастіше «завмирає» плід з наявними вадами розвитку. Виникнути вони могли з різних причин, наприклад, через прийнятих мною ліків від грипу або через келиха випитого вина. Так що природа сама зупинила розвиток ембріона, у якого практично не було шансів на виживання. І мені треба просто поставитися до цього філософськи.
Тоді я вирішила взяти тайм-аут, отримати другу вищу освіту. Днем я працювала, вечорами ходила в університет. Переживати при такому режимі було колись. Тобто прийом «перемикання уваги» дійсно спрацював.
А на останньому курсі сталося довгоочікуване диво - тест на вагітність показав дві смужки. Цього разу з самого початку я була вкрай обережна. Відразу стала приймати необхідні препарати для того, щоб малюк там як слід закріпився. Змінила спосіб життя. І тепер я найщасливіша - у мене підростає дочка Варенька.
- Хто особливо допомагав вам подолати ваші проблеми?
- Крім лікарів і психологів мені дуже допомогла моя мама. Вона вчила терпіти і в той же час не здаватися. З кожної втрати витягувати якийсь урок, бачити у всьому вищий сенс.
Мама навіть мого чоловіка змогла «перевиховати». Якимось чином вселила, що ми обидва з ним повинні нашу дитину заслужити. Взаємною любов`ю, бути може, якимись добрими справами. І тоді, як кажуть, Бог дасть. Так і сталося.
