Рівні, але різні

Протоієрей Максим Козлов - настоятель Домового храму святої мучениці Татіани при МДУ. Його парафіяни - люди різного віку. Але всіх їх цікавлять одні і ті ж питання: сім`я, стосунки подружжя, виховання дітей у православній вірі. З відповідей священика вийшла ціла книга - «Остання фортеця». Уривки з неї ми пропонуємо вашій увазі.

Дружина нехай боїться чоловіка?

- Вважається, що православ`я вчить жінку підкорятися чоловікові, це дійсно так?

- Сьогодні жінки навіть в нецерковних сім`ях хотіли б, щоб чоловіки взяли на себе тягар відповідальності за прийняття рішень. І тільки коли чоловіки ухиляються від цього, їх нещасні дружини звалюють на себе цю ношу, яка часто виявляється їм не під силу. Виникають взаємні образи. Але наскільки б оздоровилась обстановка в сім`ї, наскільки зробилося б саме буття жінки легше, якби подружжя повернулося до природного розподілу функцій між ними!

- А якщо чоловік безвідповідальний?

- Перш за все нагадайте собі, що ви самі добровільно вибрали собі такого чоловіка і тому в неабиякою мірою відповідаєте за нього. Треба прагнути підводити чоловіка до того, щоб він взяв на себе тягар верховенства. І якщо поки він не доріс до такої відповідальності, значить, треба її виховувати в ньому. І ставити собі це як завдання, складне завдання.

- Припустимо, дружина заробляє більше за чоловіка, і з якогось моменту він звикає до цього і починає просто паразитувати. Що робити в цьому випадку?

- Не можна вважати: хто більше заробляє, той автоматично і стає головним в сім`ї. Особливо в наш час, коли все швидко змінюється. В нормальній сім`ї ці зміни взагалі нічого не повинні міняти.

Інша справа, якщо чоловік заспокоївся, що дружина добре заробляє, і не робить ніяких зусиль, щоб самому приносити гроші в будинок. Тут вже треба дивитися, а чи не дає дружина йому привід для паразитування. Може, її починає влаштовувати таке життя: чоловік не працює, щось робить по дому, вона йому за це дає гроші на пиво і дрібні витрати. Ця ситуація дуже небезпечна для сім`ї. Адже не виключено, що через пару-трійку років дружині захочеться позбутися такого хатнього робітника і знайти собі справжнього чоловіка.

- Якщо жінка - керівник на роботі, як їй навчитися вдома підкорятися чоловікові?

- За радянських часів був знятий фільм «Москва сльозам не вірить». Якщо ви пам`ятаєте, там героїні, директору фабрики, нічого так не хотілося, як знайти чоловіка, при якому будинку вона могла б не відчувати себе начальником. Адже це ж є в нашій природі, головне, внутрішньо не закриватися від цього.

Будинок або робота?

- І все-таки жінці краще зосередитися на сімейних турботах або поєднувати домашні справи з роботою?

- У наш час багатьом жінкам надзвичайно важко служити тільки сім`ї. Їм необхідно працювати - не тільки для того, щоб поліпшити матеріальне становище сім`ї, а й щоб отримувати нові враження, сильніше відчувати, як дороги чоловік, діти та ті самі домашні обов`язки, які здавалися тягарем.

- Які професії підходять жінці?

- Для неї більш природні ті сфери соціального буття, які розширюють її ролі матері і дружини. Мати не може виростити дитину, періодично не займаючись його домашнім лікуванням. Тому жінка може бути хорошим лікарем. Навчаючи і виховуючи своїх дітей, вона здатна працювати в школі, дитячому садку, іншому навчальному закладі. Для неї властиво вносити заспокійливо початок в життя сім`ї. Тому природні будуть і професії юриста, соціального працівника.

Не потрібно тільки займатися тим, що суперечить її головному призначенню: наприклад, бути начальником в чоловічому колективі, працювати в тих виробничих сферах, які вимагають жорсткого раціонального підходу. Нарешті, не треба працювати там, де це просто шкідливо для фізичного стану жінки. Навряд чи їй корисно займатися боксом, піднімати штангу або ставати плавчихою, поступово втрачаючи ознаки, властиві її підлозі.

- Якщо головне для християнки - сім`я, то чому тоді деяким жінкам дається талант? Робити і домашню, і професійну роботу сумлінно не виходить - часу не вистачає. І в цьому випадку вона буде або поганий дружиною і матір`ю, або впаде в інший гріх - закопає талант в землю.

- Якщо в слові Божому сказано, наприклад, про чадородии як про шляхи порятунку, то з цього не потрібно робити висновок, що дружина повинна бути тупа як пробка, і її функції ті ж, що у корови, що виробляє на світло телят. Вона так само несе в собі образ і подобу Божу, як і чоловік. Один сучасний богослов сказав: «Чоловік і жінка рівні, але різні».

І одним із способів їх самовдосконалення є поєднання сімейних турбот і творчих устремлінь. І це стосується не тільки жінки, а й її чоловіка, який частину свого часу повинен витрачати на миття посуду, прибирання будинку, покупку продуктів, перевірку уроків у дітей. Роблячи це, людина не зменшує свій талант, даний йому від Бога. Сім`я проте повинна стояти вище кар`єри - як для чоловіка, так і для жінки.

Робота, соціальний стан - це тільки моє, навіть якщо з цього випливає щось корисне для якихось абстрактних людей. А сім`я - це те, що я даю зараз іншим - дуже конкретним близьким.

- А в чому саме має полягати допомога чоловіки по дому?

- Формального переліку, що чоловік повинен робити, немає. Так все він може: і готувати, і прибирати і прати, якщо немає пральної машини. Чоловік не повинен бентежитися, допомагаючи дружині.

Інша справа, як розподіляти домашні обов`язки. Але це вже в кожній родині по-своєму.

Я хотів би тільки застерегти: треба уникати ситуації, коли жінка сама ж відбиває бажання чоловіка допомагати їй. Наприклад, чоловік свердлить дірку в стіні, а дружина тут же варто, з іронічною усмішкою радячи, як тримати дриль, якими свердлами користуватися. А якщо чоловік впустив на підлогу молоток, то це стає предметом для жартів або демонстративного докору.

Як зберегти сім`ю?

- Буває так, що один з подружжя починає при людях як би кепкувати над іншим. Чи треба намагатися змінити такий стиль спілкування?

- Безумовно. Ця манера поведінки легкого підколюванні один одного погана вже тим, що, почавши так спілкуватися, важко зупинитися. І непомітно для себе під видом баламучення і стьобу ці люди починають жорстоко ображати один одного. Якщо таке спілкування стало звичкою, то прорватися до чогось серйозного, коли душа з душею говорити повинна, вже майже неможливо.

І до того ж це порушує одне з дуже важливих правил сімейного життя: чоловік і дружина по відношенню до зовнішнього світу повинні бути як скеля. Між ними не те що клин не можна вбити, щепочку всунути неможливо. Всі проблеми треба вирішувати удвох, між собою. Що б між ними не відбувалося, хоч би і лаялися цілу годину, але виходячи на зовнішній світ - до родичів, власним дітям, колегам, друзям - вони повинні бути єдині.

- Якщо один з подружжя дратівливий, як іншому не стати таким же?

- Кращий спосіб боротися зі спалахами гніву у другої половини - не відповідати на зауваження і докори. Краще мовчати і менше на своєму наполягати, тоді менше буде і зустрічних випадів.

- А якщо нічого не варто потрапити чоловікові під гарячу руку? Чи можна якось цього уникнути?

- Не завжди, на жаль. Навіть за допомогою такту, любові і терпимості. Але до такого чоловікові потрібно ставитися дуже уважно, щоб не викликати в ньому спалахів роздратування. Буває так, що дружина страждає від гнівливого чоловіка і тим не менше сама рік за роком провокує ситуації, що проявляють його найгірші сторони.

- Коли чоловік і дружина стають один одному душевно і духовно все більш чужими, вони все одно повинні зберігати сім`ю?

- Так, повинні, якщо немає причини, яка визнається Церквою як підстава для розлучення. Адже як часом буває. Якась дівчина вийшла заміж за лейтенанта, потім, з часом, увірувала і воцерковити. А він, дослужившись до полковника, залишився простим служака. І вона думає: у мене тепер інше життя, навіщо мені цей грубий, недуховності чоловік, між нами немає нічого спільного. Як, нічого спільного? А твоя відповідальність за цю людину? І якщо ти все життя не покладеш, щоб в його душі насіння віри зародилися, хто ж інший це зробить?

- А якщо почуттів зовсім не залишилося?

- Періоди, коли вам здається, що нічого спільного між вами немає, трапляються у більшості сімей. Це неминуче випробування, яке треба пережити. І як при будь-якому спокусі, треба не дозволити собі керуватися сьогохвилинними бажаннями. Якщо вас захльостують емоції, підключіть розум, щоб зрозуміти: це спокуса. У вас є воля, щоб як і раніше ставитися до чоловіка з християнською любов`ю. Якщо все це зробити, то період безпросвітності буде не таким вже довгим.

- Але якщо ти розлюбила свого обранця?

- Що значить «розлюбила»? Що серце не б`ється, коли ти підходиш до дверей своєї квартири? Що коли бачиш улюблене обличчя, тепла хвиля більше не піднімається в грудях? Або тебе стало дратувати, як він чухає потилицю? Але припустимо дозволяти собі визначати своє ставлення до людей на рівні таких душевно-фізіологічних проявів? У житті кожної сім`ї бувають періоди, коли почуття до обранця відступають. І тоді потрібно істинний подвиг любові. У чому він полягає?

У тому, що я буду ставитися до свого чоловіка так само, як і раніше. Незважаючи ні на що. Так, колись мені це давалося даром, без будь-яких зусиль. Тепер заради того, щоб зберегти наш союз, потрібно працювати. Якщо до того, що відбувається у вашій душі, ви поставитеся свідомо, то Господь допоможе вам пережити нове прийняття ту єдину людину, з яким ви стільки років поруч.

- Що таке сімейний хрест?

- У родині радості нерозривно пов`язані з печалями. Кожен член шлюбного союзу повинен обмежувати себе заради іншого. А всяке самообмеження, всякий відмова від свавілля - найважче, що людині дається. Ми прагнемо влаштовувати життя на свій розсуд. А ось сім`я здебільшого призводить нас до того, що нам доводиться жити не цілком так, як ми хочемо. Головне тут - сприйняти це без нарікання, без звинувачення тих, хто поруч з вами, тим більше Бога. Це і є несення сімейного хреста - невід`ємної частини життєвого шляху християнина.