Хочу пробачити
Відео: Зрозуміти Пробачити 23.06.2016 - Заміж більше не хочу 23 червня (23.06.2016)
Коли на душі образа - жити з цим важко. Але і пробачити ми не поспішаємо. У наш жорстокий вік євангельська заповідь про всепрощення здається нездійсненним. Поговорити про це ми вирішили з батьком Романом (Тарабрина), пресвітером храму Пророка Іллі в Черкізово.
- На жаль, часто буває, що християнські заповіді, які у всіх на слуху, тлумачаться не зовсім правильно. І тому виконання їх здається непосильним.
- Так, таке трапляється. Наприклад, всім відомо, що Спаситель сказав: «... хто вдарить тебе в праву щоку твою, підстав йому й другу». Але, з іншого боку, ми пам`ятаємо великих воїнів, зарахованих до лику святих - Іллю Муромця, Дмитра Донського, Олександра Невського. Начебто, згідно заповіді, воїнам потрібно було не захищати свою країну, а здати її противнику. Вони ж убивали ворогів - і тим не менше прославлені. На перший погляд, тут є протиріччя.
Але це тільки на перший погляд. Якщо уважно читати Євангеліє, то ми побачимо, що Спаситель говорить про особисту образу. Якщо образили особисто вас, постарайтеся не відповісти злом не зло, - підставте іншу щоку.
Коли ж у небезпеці опиняються близькі люди, віра, Батьківщина - тут, звичайно, необхідно встати на захист.
- Батюшка, а що означає заповідь - «Возлюби ворога свого»? До ворогів, що роблять замах на віру і вітчизну, вона теж відноситься?
- Відноситься, звичайно. Але вона не означає, що ми повинні ворога зустрічати накритим столом і килимовою доріжкою. Тут мається на увазі, що ми даємо відсіч противнику, але в серце він не затаюватися злоби. І коли конфлікт вичерпаний - не плекаємо мстивих планів.
До ворогів варто ставитися як до «заблукали вівцям». Адже люди, які творять зло, не знають Бога. А значить в душі їх морок. Вони самі страждають, хоча й не розуміють цього. Їм можна поспівчувати. А краще - за ворогів своїх помолитися. Звернутися до Господа з проханням напоумити їх, наставити на шлях істинний.
- Візьмемо, наприклад, таку ситуацію. Скажімо, самотньої людини обікрали. І злодій спійманий. Але потерпілий не тримає зла на кривдника. До суду вирішує не подавати. Злодій залишається безкарним. А раптом він ще кого-небудь обікраде?
- Питання закономірне. Думаю, в подібних ситуаціях завжди треба зважувати, - які будуть для оточуючих наслідки мого морального вибору. Звичайно, коли людина провела над собою певну роботу, зумів від щирого серця пробачити кривдника, - він не вимагає для нього покарання. Він готовий підставити іншу щоку. Але чи готові це зробити інші люди, які опиняються в небезпеці, поки злочинець залишається на волі?
На жаль, в сучасному світі прощення не завжди означає - не покарання. Навіть якщо потерпілий пробачив кривдника, злочинця буває необхідно ізолювати, щоб захистити суспільство від поширення зла.
Однак, це не означає, що не треба примушувати себе до прощення тих, хто завдав нам образу чи навіть зробив проти нас злочин.
- А адже найчастіше ми вважаємо за можливе ображатися. думаємо: пробідчік - поганий, а я хороший. Чому я повинен прощати? Ось нехай попросить вибачення, - а я ще подумаю, пробачити чи ні.
- Серед нас безгрішних немає. Наскільки винен той, хто нас образив, - не нам судити. А ось те, що ми самі плекаємо в собі образу і не каємося в цьому, означає, що в нас і гординя живе і злопам`ятність. Ми самі грішні, якщо не хочемо простити. Що про чужі гріхи думати, - треба зі своїми боротися.
Прийдуть до нас з вибаченнями чи ні, - це не важливо. Головне, щоб ми з відкритим серцем в будь-який момент могли відгукнутися на прохання про прощення. Або навіть змогли першими зробити крок до примирення. Ось про це треба турбуватися.
- Знаєте, як в житті буває. Ось проти нас хтось зробив поганий вчинок. Ми засуджуємо цю людину, не поспішаємо пробачити. А через деякий час виявляємося в таких обставинах, коли непомітно для себе чинимо з кимось іншим так, як з нами колись надійшли. Що це означає? Що ми не дуже добре себе знаємо - на що ми здатні в тій чи іншій ситуації. А, може, ми не краще кривдника.
Як ми прощаємо винуватцям нашим, так і Господь нас буде прощати.
- На жаль, в наш час лагідного, вміє прощати образи людини часто приймають за безхарактерність.
- Давайте розберемося, що таке безхарактерність. Це, перш за все, слабка воля. Якщо людина схильна до пороків - наприклад, не може втриматися від грубого слова, від зайвої чарки, - ось тут можна говорити про безхарактерність.
Відео: Зрозуміти. пробачити: "Не хочу дитину" (21.02.2012)
А лагідність, уміння прощати якраз свідчать про те, що у людини воля сильна. Лагідний може втриматися не тільки від поганих вчинків, але навіть від поганих думок. У нього виходить не думати про інших погано. Хіба це просто? Це результат величезної роботи над собою.
Якщо хтось не відповів грубістю на грубість, ми відразу думаємо, що він не може за себе постояти, що він безхарактерний. Ось якби людина розлютився, нагрубив у відповідь, не стримався - ось це була б безхарактерність. А якщо різке слово на твою адресу не викликає в тобі ні злості, ні роздратування - це як раз говорить про сильний характер.
Відео: Зрозуміти. Пробачити. "Хочу бути коханою" (16.04.2013)
- Скажіть, а як навчитися прощати? Буває, образили тебе. На душі важко. Начебто і хочеш пробачити, - але не виходить.
- Насамперед варто постаратися не згадувати обставини сварки або конфлікту. Що я їй сказала, а що вона мені. А ось треба було б їй щось сказати, та ось це. Ці думки ніби самі собою приходять в голову. Але зусиллям волі треба їх відганяти.
Але головне - необхідно пам`ятати, що на світлі ніщо не відбувається без волі Божої. Всі випробування, спокуси, які Господь нам посилає, потрібні для того, щоб ми могли змінитися на краще. Всі вони нам на користь. Ось хтось образив нас, заподіяв душевний біль, - і в серці у нас вже буря і шквал. А ми здавалися собі такими лагідними і смиренними. Тепер ми себе дізналися краще. Розуміємо, в якому ще напрямі над собою попрацювати. А як працювати? Як себе виправляти?
Господь не тільки посилає нам випробування, але і допомагає їх подолати. Ми можемо молитися, - щиро просити Господа навчити нас прощати.
Можемо на сповідь прийти, - покаятися в тому, що виростили в собі образу, неприязнь, що засуджували когось, злопамятствовалі. Чи можемо причаститися Святих Христових Тайн.
До речі, дуже важливо не тільки утримуватися від злоби і мстивих намірів щодо кривдника, а й почати робити йому добро.
- Батюшка, а які це можуть бути добрі справи? Якщо люди в сварці, їм навіть заговорити один з одним важко, не те, що почати в чомусь один одному допомагати.
- Першим кроком може бути молитва за здоров`я і спасіння людини, який вас образив. Дуже часто на сповіді люди говорять про те, що навіть написати в записочці ім`я того, з ким знаходишся в сварці, дуже важко. Але потрібно переступити через себе.
Готовність до скоєння добрих справ щодо кривдника - це свого роду перевірка, наскільки ви його простили. Ось, наприклад, ви посварилися з якимось далеким родичем. Чи не спілкуєтеся, чи не бачитеся. Час йде. Буря на душі стихла. Ви образу забули. Але пробачили чи? Якщо родичу знадобиться ваша допомога, і ви готові будете йому допомогти - зі спокійним серцем, без бажання піднятися своїм благородним вчинком - значить, дійсно простили.
- Отець Роман, скажіть, що робити, якщо прощаєш-прощаєш людини, а він, так би мовити, «сідає на шию»?
- Так, особливо з близькими людьми це нерідко відбувається - з тими, з ким в постійному контакті знаходишся.
Наприклад, у випадку з дітьми я вважаю доречною образу, але образу понарошку, в педагогічних цілях. Можна так і сказати: «Все, я на тебе образився», - щоб дитина задумався над власною поведінкою. Це не означає, що я буду тиждень на нього ображатися і ненавидіти. Як тільки дитина почне вести себе краще, то і я зміню свою поведінку.
Думаю, що і відносно дорослих така виховний захід може бути застосована. Що робити, якщо людина не розуміє по-хорошому? Для його виправлення, без злопам`ятности, ненависті і мстивості - можна на нього трохи «поображатися».
- Батюшка, скажіть, чому подружжю так важко буває один одного пробачити? Адже вони самі близькі люди - єдина плоть?
- Проживання в сім`ї становить певну моральну цінність і наближає до Бога. Адже, щоб разом жити, треба від чогось відмовлятися - від якихось своїх бажань. Жертвувати відпочинком, своїми силами. Наприклад, чоловік прийшов з роботи і хоче відпочити. Але замість цього він йде з дружиною прогулятися по парку або грає з дітьми. І ця жертва виховує його душу. Сказано ж - один одного тяжкості носите і так виконаєте закона Христового.
Так ось, оскільки сімейне життя угодна Господу, ворог роду людського всіляко намагається сім`ю зруйнувати. Звідси часто виникають сварки на порожньому місці. Посварилися, - а потім і самі не можуть пригадати через що. А образа в душі живе.
Маленькі образи, як маленькі тріщинки, поступово з`єднуються один з одним і з часом утворюють прірву між подружжям. Так поступово людей підводять до того, щоб вони свою сім`ю зруйнували.
- Напевно, якщо подружжя пам`ятають про духовному сенсі сімейного життя - їм стає легше прощати один одного. Та й сварок, напевно, стає менше.
- Так. Якщо подружжя дивляться на свою сім`ю через призму православ`я, то їм набагато простіше зберегти в будинку мир і спокій.
Коли люди розуміють, що вони один одному дані на все життя, - яка б довга або коротка вона не була, - їм легше бути більш терпимими один до одного. У режимі постійної ворожнечі і образ жити дуже важко. А якщо розлучитися не можна, то подружжя волею-неволею починають пристосовуватися один до одного. Перестають звертати увагу на якісь дрібні недоліки своїх половинок.
Так, в наш час шлюб можна розірвати. І навіть Церква в деяких випадках допускає повторне і навіть третє вінчання в житті людини. Але про цю можливість краще не думати, - якщо немає якихось серйозних ситуацій на кшталт постійних зрад або рукоприкладства. Інакше при кожній сварці будуть виникати думки про розлучення, а не про те, як швидше примиритися.
