Сім`я проти кризи

Сім`я проти кризи

Тривожні новини: у зв`язку з економічною кризою збільшилася кількість депресивних розладів. Як не впасти у відчай? Як підтримати своїх близьких?

Відповідає доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри психотерапії, медичної психології та сексології Російської медичної академії, президент Професійної психотерапевтичної ліги Віктор Вікторович Макаров.

- Кажуть, що депресія через кризу частіше виникає у чоловіків. Це так?

- Дійсно, така думка є. Воно засноване на тому, що чоловік частіше є годувальником у родині. А значить, відчуває велику відповідальність, більше боїться втратити роботу.

Але все ж говорити, що кризова депресія - суто чоловіча проблема, я б не став. Просто у чоловіків депресія частіше буває явною. У жінок вона проявляється по-іншому: підвищена тривожність, неврози, нав`язливий страх, головний біль, гастрити. Все це не настільки очевидні слідства переживань, але вони мають місце. Адже жінка часто фінансово залежить від чоловіка. До того ж багато жінок мають кращі уявлення про доходи та витрати сім`ї: чоловіки віддають їм зарплату.

Тому схильність до депресії на тлі фінансових труднощів не залежить від статі. Справа, скоріше, в віці.

- Який тут зв`язок?

- Ми зіткнулися з цікавим явищем. У всьому світі глибокі депресії через матеріальні нестатки бувають в основному у людей старше 65 років. А ось в Росії це покоління виявилося поза зоною ризику. Ці люди стільки пережили, що їм криза не страшна. Найчастіше душевну рівновагу втрачають ті, кому від 30 до 50 років.

Криза ставить нас перед необхідністю жити скромніше, затягнути ремені, іноді досить туго. І виявляється, молоде покоління до цього зовсім не готове.

У більшості тридцятирічних геть відсутній імунітет до труднощів. Пояснюється це дуже просто: за час їхнього життя особливих труднощів-то і не було. Дефолт 1998 року багато хто з них не сприймали всерйоз: самі ще не працювали, а батьківські проблеми завжди переносяться легше. Вони не дуже добре пам`ятають розвал Радянського Союзу, про дефіцит у них збереглися лише дитячі спогади.

У сорокарічних привід для депресії інший. Вони криза кінця дев`яностих пам`ятають добре. І, взагалі-то зовсім недавно встигли оговтатися від нього, відчути себе «на коні». А тепер знову постає питання про те, щоб «покласти зуби на полицю». Людям 30-45 років є що втрачати. Вони більше прив`язані до грошей, ніж старше покоління. Звідси і депресія.

- Дослідники відзначають, що росіяни на тлі кризи частіше впадають в депресію, ніж американці чи жителі Західної Європи. З чим це пов`язано?

- На жаль, ми взагалі більш схильні до депресії. Частково винен наш клімат. Холодна погода, мало сонячного світла - все це не сприяє гарному настрою. Але важливо відзначити і ще одну деталь. У нас дещо інші, ніж на Заході, самосвідомість, цінності.

Ми перейняли у американців установку на успіх. Стали більше працювати, прагнемо зробити кар`єру, показати всім своє процвітання. Тільки про одне ми забули.

У західних країнах людині не втомлюються пояснювати: будь-яка проблема, яку ти зустрінеш на шляху до успіху, це всього лише чергова задачка для вирішення. І ти можеш її вирішити. Якщо не відразу, так пізніше.

У нас подібна психологія вперто не приживається. Ми занадто захоплюємося справою, присвячуємо себе йому цілком. І навіть маленьку затримку сприймаємо як кінець світу. Для нас криза, скорочення доходів - це не завдання, яке ми вирішимо. Це повний крах надій.

Таке, на жаль, світовідчуття багатьох з нас. І в цьому сенсі нам є чому повчитися у більш стриманих європейців. Адже справа не в самій ситуації, а в нашому сприйнятті. Безвихідних ситуацій не буває, якщо тільки ми самі не вважаємо, що вони безвихідні.

- Так, але таке світовідчуття зрозуміло. Втрата коштів для існування -

серйозна проблема, як на неї не глянь.

- В цьому і парадокс. Адже мова і в нинішню кризу не йде про перспективу голодної смерті або злиднів. Скоріше, справа у втраті якогось статусу і рівня життя.

Один чоловік звів рахунки з життям, тому що зрозумів: він не може розплатитися за взяту в кредит меблі і побутову техніку. Але хіба крісло і пилосос - питання життя і смерті? Вся справа у ставленні до ситуації.

Мало хто думав про самогубство у Велику Вітчизняну війну, і на фронті, і в тилу. Частково тому, що в той час люди відчували реальну загрозу своєму життю. А в такій ситуації наш організм мобілізується, і ми робимо все, щоб вижити. Депресії в таких випадках - велика рідкість. І багато в чому тому, що в дійсно небезпечних ситуаціях людям ніколи думати про те, що вони нещасні. Колись жаліти себе.

Ми зараз маємо прямо протилежні умови. Реальної загрози голоду, злиднів, смерті немає. А можливостей малювати в уяві сумні картини свого разнесчастную, найбіднішого майбутнього - хоч відбавляй.

- Що ж тепер робити? Стрибати з парашутом, щоб відчути смак життя і зрозуміти, що криза - «суєта суєт»?

- Ви здивуєтеся, але це дуже дієвий метод. Екстремальні види спорту - відмінний спосіб відійти від життєвих проблем. Існують навіть спеціальні тренінги, на яких щоденний стрес знімають іншим - фізіологічним. Змушують стрибнути з висоти, обливають холодною водою - в загальному, роблять все, щоб організм відчув загрозу і мобілізувався.

У деяких випадках депресію лікують навіть голодуванням. Це дає людині можливість усвідомити, що делікатеси, до яких він звик у роки «процвітання» - лише приємне доповнення, але ніяк не суть його життя. Насправді організм потребує зовсім в небагато чому.

Вибратися з пут почалася на тлі кризи депресії можна і простішими методами. Ідіть до тих, у кого до фінансових труднощів є імунітет. Поговоріть з батьками, а якщо є можливість, то і з бабусями, дідусями. Розпитайте їх про те, як жили раніше.

Ви дізнаєтеся багато цікавого. Про те, як після війни в селах варили мило з золи. Або про продуктових картках. Або про те, як сім`я з п`яти чоловік тулилася в дев`яти напівпідвальних метрах. Або про те, як одного прекрасного ранку люди дізналися, що на їх заощадження «на будиночок до старості» тепер можна купити тільки палицю ковбаси.

Подібні історії не дозволяють впадати у відчай. Жодному поколінню в нашій країні поки не жилося легко, без фінансових проблем. Але, незважаючи на всі труднощі, ваші батьки чогось домоглися, допомогли стати на ноги вам. Чому ж у вас не повинно статися? Чому ви дозволяєте собі «розкисати»?

До того ж такі розповіді дуже зближують з сім`єю. А це в кризовий час дуже важливо.

- Чому?

- Сімейна підтримка не дає людині впасти у відчай, зациклитися на проблемі. Практика показує, що щасливі у шлюбі люди легше переносять труднощі.

Після розвалу СРСР саме сім`я дозволила вижити всьому суспільству. У неї з`явилися невідомі до того часу ресурси. Виявилося, наприклад, що невеликий дачну ділянку в шість соток може врятувати людей від голоду. Або що завдяки сімейної підтримки можна змінити стала раптом незатребуваною професію. У кризові часи сім`ї, як правило, зміцнюються.

Через кризу у людей буває менше зовнішніх успіхів, дорогих речей, подорожей. Покупки - це показник рівня життя, але не її якості. Воно в іншому -

у відчутті гармонії з оточуючими, з собою.

І якщо людина затребуваний, любимо в родині, якщо він сам любить своїх близьких, досягти цієї гармонії простіше. Знайти себе можна і в дружніх зв`язках, в хобі, в творчості - в чому завгодно.

Головний принцип самозбереження під час фінансових проблем можна сформулювати так. Якщо зовнішні успіхи неможливі, намагайтеся добитися внутрішніх. Зрештою, економічна криза - це прекрасна пора для того, щоб зрозуміти: ваша особистість не вичерпується вашим статусом або достатком. Вона ширше, глибше і багатогранніше.

Андрій НОВІКОВ

Поділитися в соц мережах: