Вагітність без неврозу
Відео: Як прибрати симптоми неврозу, ВСД, депрессіі.Как лікувати неврози і всд.Как прибрати панічні атаки.
Переважна більшість жінок, в тому числі і зрілого віку, тривожно переживають вагітність, а також пологи і післяпологовий період. Де межа між простим занепокоєнням і серйозним психічним розладом? Що потрібно робити, щоб не нашкодити малюкові?
Розповідає кандидат медичних наук, завідувачка післяпологовим відділенням НДІ акушерства і гінекології ім. Д. О. Отта в Санкт-Петербурзі Марина Анатоліївна Кучеренко.
- Вважається, що переживання в період вагітності - доля молодих і недосвідчених. Чому ж дорослі і самостійні дами в цей період нерідко поводяться як примхливі і химерні дівчата? Вся справа в гормонах?
- Безумовно, різкі зміни гормонального статусу, які відбуваються в організмі жінки в період вагітності, впливають і на її емоційний стан.
У перші тижні після зачаття активізується гормон прогестерон. Його кількість за перші місяці збільшується в кілька разів - так потрібно для нормального формування і розвитку плода. Але жіночий організм, стикаючись з такими несподіваними змінами, відчуває, образно кажучи, справжній шок. Він роками існував в інших умовах, а тут різко все змінюється. Зрозуміло, що йому потрібен час на те, щоб звикнути до «нового способу життя».
Тому перший триместр вагітності - це самий емоційно неспокійний період. Багато жінок, а частіше навіть їхні родичі, відзначають дратівливість, сльозливість, підвищену стомлюваність, зміни апетиту, нудоту і сонливість протягом дня. Така «реакція на вагітність» може проявлятися як у молодих, так і у зрілих мам. Вік тут ні при чому. Головне - щоб з плином часу все нормалізувалося.
Але справа не тільки в гормонах. Вже доведено, що найбільш схильні до емоційних переживань в період вагітності жінки з особливим складом характеру. Це найчастіше неспокійні, недовірливі і невпевнені в собі особи. А також ті, хто вже має невдалий репродуктивний досвід. Ці категорії також не пов`язані з кількістю прожитих років.
- Але ж чим старше жінка, тим більша ймовірність вже наявних проблем з минулими вагітностями?
- Це так. Сьогоднішня тенденція до пізніх пологів викликає безліч суперечок серед лікарів. Звичайно, самостійна і відбулася в житті жінка менше схильна до різних переживань і сумнівам. Вона, як правило, йде на народження дитини усвідомлено і чітко розуміє, навіщо їй це потрібно.
Але при цьому до тридцяти-тридцяти п`яти років вона найчастіше вже має певний букет недуг, які ускладнюють процес появи малюка на світ. А в деяких випадках вони є настільки серйозною перешкодою, що доводиться вдаватися до допоміжних репродуктивних технологій.
Зрозуміло, що кожна невдала спроба - це чергове випробування для жінки. І найчастіше в подальшому цей досвід супроводжується сильною тривогою, переживаннями за збереження вагітності і долю малюка. Причому навіть у тих випадках, коли для цього немає ніяких підстав.
Ще одна особливість зрілої вагітності - зайва самовпевненість. Або навіть точніше - впертість і небажання слухати інших. Цим, як правило, страждають самодостатні, соціально забезпечені жінки, які всього в житті домоглися самі. Якщо вже вони вирішили, що здорові, то не бажають прислухатися до рекомендацій лікарів. Як щодо фізіології, так і психічного стану. Часом саме такі дами з характером доставляють найбільше складнощів в період вагітності.
- Виходить, що у багатьох майбутніх мам в період вагітності різко псується характер. Як зрозуміти - це нормальна реакція організму або привід звернутися до лікаря?
- Далеко не завжди жінка може сама об`єктивно оцінити свою поведінку. Буває і так: їй здається - все добре, а з боку її поведінка виглядає надто вже дивним. І навіть лякає. Тому тут важливо участь родичів і близьких людей, їх спостереження можуть виявитися найбільш цінними.
Перш за все слід звернути увагу, наскільки сильно змінилася жінка, як часто її відвідують сумні або тривожні думки. Чи відображається її настрій на способі життя. Наприклад, вона завжди була активною і заводний, а тепер цілими днями перебуває в сумній задумі і не хоче нікого бачити.
Звичайно, це крайнощі. Найчастіше неадекватна реакція на вагітність проявляється не так явно. Але будь-які різкі, а головне, що не проходять в перші три місяці зміни в емоційному стані майбутньої мами - привід задуматися і проконсультуватися з лікарем. Це просто необхідно, так як самостійно розібратися в ситуації вкрай складно. Можна припустити серйозні порушення і нашкодити тим самим не тільки самій жінці, але і малюкові. А можна, навпаки, виявитися в позиції «обманутого вкладника», коли жінка своєю поведінкою вміло маніпулює чоловіком, родичами, начальніком.Поетому довіртеся фахівцеві, він зможе краще розібратися, наскільки все серйозно. Є певні методики і тести з точним описом ознак і різних змін в поведінці. На їх підставі доктор виносить свій вердикт, а потім, якщо необхідно, призначає лікування.
- Є ще таке явище, як депресія після пологів - відомий багатьом «baby blues». Вважається, що серед зрілих мам він зустрічається навіть частіше, ніж «неспокійна вагітність». Вони настільки звикли до певного ритму життя, що всі зміни сприймають найбільш болісно. Чи так це?
- Депресивні розлади після пологів у зрілих мам зустрічаються не частіше, ніж у інших. А можливо, навіть і рідше. Причина знову ж - в усвідомленому підході і психологічному настрої на дитину. До того ж багато успішні жінки, які вирішуються на народження дитини після тридцяти, намагаються заздалегідь попередити частину проблем. Міняють графік роботи, наймають няню. Звичайно, життя вносить свої корективи в будь-який план. Але все-таки попередня підготовка значно полегшує період звикання до нового ритму.
А взагалі з «baby blues» стикається в середньому кожна п`ята жінка. Насправді це не так страшно, як ми звикли вважати. Деякі новоявлені мами відразу після пологів відчувають печаль і тривогу. У них часто змінюється настрій, хочеться плакати, порушується сон. Всі ці неприємності досягають максимуму на 3-7-й день після пологів, а через 3-4 тижні зникають зовсім.
Причини - психологічні. Як би жінка не була підготовлена до появи малюка, перша дитина - це завжди величезні зміни в житті. Пологи, годування, недосипання, відповідальність за малюка, обмеження власної свободи - все це не може не відбитися на її емоційному стані.
У деяких культурах досі існує звичай підтримки породіль. Жінка з перших днів оточена близькими родичами, які навчають її догляду за малюком, допомагають годувати, емоційно підтримують. На жаль, у нас з кожним роком все частіше молоді і не дуже мами надані самі собі. Ось їм і доводиться самим звикати до нової ролі.
У більшості це виходить, але є й ті, хто не може впоратися власними силами. У 5% жінок розлади настрою тривають до року і навіть більше. Найчастіше післяпологова депресія пов`язана з особистісними особливостями: підвищеною тривожністю, невротизмом. Цікаво, що такі риси характеру «спрацьовують» не завжди, потрібні ще й провокуючі фактори.
- Наприклад, проблеми в стосунках з чоловіком?
- Сімейна дисгармонія - це один з найпоширеніших «чинників ризику». І найчастіше жінки скаржаться на відсутність співчуття і допомоги саме з боку чоловіка: «Він не розуміє, як мені важко, не поділяє моїх проблем».
Однак деякі фахівці стверджують, що є зв`язок між післяпологову депресію і тим, як жінка сприймає свою сім`ю. Чим більше розрив між створеним нею чином «ідеальної» сім`ї і дійсністю, тим сильніше депресивні настрої. Також провокаторами можуть стати несприятливі соціальні умови - фінансові чи житлові проблеми.
Найнеприємніше в тривалій післяпологової депресії - це її негативний вплив на дитину. Жінка в такому стані набагато частіше відчуває суперечливі або навіть явно негативні почуття до свого чада. Малюк позбавлений теплоти, ніжності і участі з боку найближчої людини. А це, природно, відіб`ється на його подальшому житті.
- Мами і бабусі завжди говорили дочкам і онукам в «цікавому положенні»: головне - не нервуй. Наскільки ця рада актуальна сьогодні?
- Як ніколи раніше. Тоді мами-бабусі давали таку пораду, спираючись на поради своїх родичів і особисті спостереження. Сьогодні ж у нас є дані досліджень.
Тепер уже доведено, що невротичні розлади можуть викликати серйозні ускладнення вагітності. Аж до її мимовільного переривання. Речовини, що виробляються в організмі під час стресу, призводять до скорочення матки і зниження рівня статевих гормонів. Звідси і всілякі проблеми.
- Добре, якщо майбутня мама, усвідомивши шкоду, яку можуть принести дитині перепади її настрою і стреси, візьме себе в руки. А коли вона не може впоратися сама, як їй можна допомогти?
- Перш за все «неспокійним» жінкам потрібно дати можливість виговоритися. Висловлені страхи і переживання вже не такі важкі, як ті, які приховані від оточуючих. Тому родичам, і особливо чоловікам, вкрай важливо всіляко підтримувати майбутню маму. Ні в якому разі не можна ігнорувати її переживання або насміхатися над ними. Потрібно знайти і свого лікаря - людини, якій жінка довіряє і з ким готова ділитися найпотаємнішим.
У більш серйозних випадках доцільно вдаватися до медикаментозним засобам і психотерапевтичним методикам. У кожній конкретній ситуації тактика лікування своя. Наприклад, для боротьби з астенічними станами застосовуються вітаміни групи В, ноотропи, адаптогени і транквілізатори. А тривожні розлади, в тому числі панічні атаки, лікуються препаратами з груп бензодіазепінів і антидепресантів.
З психотерапевтичних методик використовуються гештальт-терапія, аутогенне тренування, гіпноз і біологічно зворотний зв`язок. Кожен з цих методів має свою цінність. Але наш досвід показує, що успішного результату можна досягти, вміло комбінуючи різні психологічні техніки. А головне, сьогодні у медиків є безліч можливостей допомогти жінкам легше пережити вагітність і швидше адаптуватися до нової для себе ролі матері.
Поділитися в соц мережах:
