Кольорова діагностика

Відео: Діагностика та ремонт несправної відеокарти ноутбука (на прикладі MacBook Pro)

Призначаючи пацієнтам радіоізотопне обстеження, лікарям нерідко доводиться боротися з упередженням пацієнтів, які бояться опромінитися. Про користь і шкоду ізотопів розповідає лікар першої кваліфікаційної категорії, завідувач відділенням радіоізотопної діагностики московської міської клінічної лікарні № 59 Олександр Ковинєв.

Відео: Дуплексне сканування вен: діагностика захворювань вен

- Олександр Володимирович, коли необхідна ще і радіоізотопна діагностика? - Сучасна діагностика не обмежується якимось одним дослідженням. Майже будь-який діагноз вимагає підтвердження або уточнення, і часто на допомогу приходять ізотопи. До того ж радиоизотопная діагностика має ряд переваг перед іншими дослідженнями. Це один з небагатьох методів, який виявляє захворювання на ранніх стадіях. А чим раніше поставлений діагноз, тим більше шансів у хворого одужати. Наприклад, метастази раку в кістках виявляються раніше, ніж на рентгені, на цілих півроку, які можуть коштувати людині життя. У деяких випадках радіоізотопне дослідження - єдиний метод, який може дати лікарю необхідну інформацію. Ізотопи виявляють захворювання нирок, коли неспроможна УЗД, виявляють мікроінфаркти серця, невидимі на ЕКГ і Ехокардіограма. Часом радіоізотопне дослідження дозволяє лікарю побачити тромбоемболію легеневої артерії, яка буває не видно на рентгені. Причому наш метод не тільки дає інформацію про форму, будову і структуру органу, а й дозволяє оцінити його функціональний стан. До речі, варто відзначити, що протипоказань до радіоізотопному дослідженню майже немає, воно безболісно і не доставляє пацієнтові ніяких незручностей. - Але ж усім відомо, наскільки небезпечна радіація. Чи є сенс ризикувати і так вже підірваним здоров`ям? - Ніякого ризику в радіоізотопному дослідженні немає. Адже для його проведення досить зовсім невеликої кількості короткоживучих і швидко виводяться з організму ізотопів. Більш того, кількість препарату розраховується строго індивідуально в залежності від ваги і зростання пацієнта і від стану досліджуваного органу. А лікар обов`язково підбирає щадний режим дослідження. Щоб не бути голослівним, скажу, що опромінення при радіоізотопному дослідженні зазвичай навіть менше, ніж при рентгенологічному. Пацієнт сам може в цьому переконатися, порівнявши роздруківку результатів, де наводяться відомості про отриманий ним променевому навантаженні, з офіційними гігієнічними нормативами. Радіоізотопне дослідження настільки безпечно, що його можна проводити кілька разів на рік і поєднувати з рентгеном. Люди, боячись опромінитися в медичній установі, часом забувають про джерела радіації, які нас оточують. Вчені порівняли рівень фонової радіації від космосу, грунту і екранів комп`ютерів і телевізорів з рівнем радіації від медичних досліджень. Розклад вийшов п`ять до одного. - Деякі хворі настільки бояться радіації, що не бажають навіть лягати в лікарню, де є відділення радіоізотопної діагностики. Чи можна в наш безладне час гарантувати безпеку людям, вимушеним кілька тижнів перебувати поруч з радіоактивними приміщеннями? - Зараз в будь-якій пристойній лікарні є відділення радіоізотопної діагностики. І, дійсно, деякі просунуті хворі через це відмовляються від госпіталізації, вважаючи за краще обстежитися амбулаторно. Але радіофобія в даному випадку абсолютно необгрунтована. Зі зрозумілих причин небезпечне відділення дуже надійно захищене. Як правило, воно розташоване далеко від лікувальних відділень - на першому поверсі або в підвалі. Підлоги, стіни і стелі в ньому дуже товсті і покриті спеціальними захисними матеріалами. Запас радіоактивних речовин знаходиться глибоко під землею в просвинцьованої сховищах. Приготування препаратів виробляється в витяжних шафах зі свинцевими екранами. Ну а щоб не прогавити підвищення рівня радіації, ведеться постійний радіаційний контроль за допомогою численних лічильників. У відділенні працює навчений персонал, який не тільки визначає рівень радіації, але і знає, що робити в разі витоку радіоактивних речовин. Крім співробітників відділення, радіометри проводять і фахівці СЕС, Держ атомнадзора, Москомпріроди і УВС.
- Може бути, багато хто перестав би боятися радіоізотопного дослідження, якби знали, в чому воно полягає і як проводиться. - В його основі лежить здатність радіоактивних ізотопів до випромінювання. Зараз найчастіше проводять комп`ютерне радіоізотопне дослідження - сцинтиграфію. Спочатку пацієнтові в вену, в рот або інгаляційно вводять радіоактивну речовину. Зараз найчастіше використовуються комплексні сполуки короткоживучого ізотопу техніці з різними органічними речовинами. Вловлює випромінювання, що виходить від ізотопів, гамма-камера, яку поміщають над досліджуваним органом. За допомогою спеціальних пристроїв це випромінюванняперетвориться і передається на комп`ютер, на екрані якого виводиться зображення органу. Сучасні гамма-камери дозволяють отримати і його пошарові зрізи. Кольорова картинка дуже зрозуміла навіть для необізнаних людей. Дослідження проводиться протягом 10-30 хвилин, і весь цей час зображення на екрані змінюється. Тому лікар має можливість не тільки бачити сам орган, але і спостерігати за його роботою. - А інші радіоізотопні дослідження зараз застосовуються?
- Всі вони поступово витісняються сцинтиграфией. Так, сканування, яке до появи комп`ютерів було основним методом радіоізотопної діагностики, зараз застосовується набагато рідше. При скануванні зображення органу виводиться не на комп`ютер, а на папір у вигляді заштрихованих рядків. Зараз воно ще й кольорове. Недолік методу в тому, що зображення виходить плоским і до того ж дає мало інформації про роботу органу. Та й хворому сканування доставляє певні незручності - воно вимагає від нього повної нерухомості протягом 30-40 хвилин. Можна сказати, що з появою сцинтиграфії радиоизотопная діагностика отримала друге життя. - Хочеться більше дізнатися, які ж органи можна досліджувати за допомогою ізотопів і які захворювання виявити? - Якщо раніше за допомогою ізотопів обстежили тільки нирки, печінку, жовчний міхур і щитовидну залозу, то зараз ситуація змінилася. Радіоізотопна діагностика застосовується практично у всіх областях медицини, включаючи і такі сучасні, як мікрохірургія, нейрохірургія і трансплантологія. Причому вона дозволяє не тільки поставити і уточнити діагноз, а й оцінити результати лікування, в тому числі вести постійне спостереження за післяопераційними хворими. Наприклад, без сцинтиграфії не обійтися при підготовці хворого до аортокоронарного шунтування, а в подальшому вона допомагає оцінити ефективність операції. Ізотопи виявляють стану, що загрожують життю людини: інфаркт міокарда, інсульт, тромбоемболія легеневої артерії, травматичні крововиливи в мозок, кровотечі і гострі захворювання органів черевної порожнини. Радіоізотопна діагностика допомагає відрізнити цироз від гепатиту, розгледіти злоякісну пухлину на першій стадії, виявити ознаки відторгнення пересаджених органів. - Чи потребують радіоізотопні дослідження якоїсь особливої підготовки від хворого? - Ні, нічого надприродного не потрібно. Все залежить від того, який орган передбачається обстежувати, а також від віку та фізичного стану пацієнта. Так, при дослідженні серця пацієнт повинен бути готовий до фізичних навантажень на велоергометрі або на доріжці для ходьби. Дослідження буде більш якісним, якщо його робити на голодний шлунок. Ну і, звичайно, не можна приймати лікарські препарати за кілька годин до дослідження. Перед сцинтиграфией кісток пацієнту доведеться випити багато води і часто мочитися. Така промивка допоможе вивести з організму ізотопи, які не осіли в кістках. При дослідженні нирок теж треба випити побільше рідини. Сцинтиграфію печінки і жовчних шляхів роблять на голодний шлунок. А щитовидна залоза, легені і головний мозок досліджуються взагалі без будь-якої підготовки. Радіоізотопному дослідженню можуть перешкодити металеві предмети, що опинилися між тілом і гамма-камерою. Після введення препарату в організм треба почекати, поки той досягне потрібного органу і розподілиться в ньому. Під час самого дослідження пацієнт не повинен рухатися, інакше результат буде спотворений. Простота радіоізотопної діагностики дає можливість обстежувати навіть вкрай важких хворих. - А чи застосовують її для дослідження дітей і вагітних?
- У дітей застосовують, причому навіть у трирічних. В основному досліджують нирки і кістки. Щоб зменшити променеве навантаження, кількість ізотопу розраховується на кілограм ваги дитини. Крім того, діти вимагають додаткової підготовки. Перед процедурою їм дають заспокійливе, щоб під час дослідження вони не крутилися. Вагітним радіоізотопне дослідження не проводять. Це пов`язано з тим, що плід, що розвивається дуже чутливий навіть до мінімальної радіації.