Дамська недовірливість

Відео: Хірург. Слідство вели ... з Леонідом Каневським (Ефір від 28.03.2015)

дамська недовірливість

Вчені стверджують: сьогодні дами кидають роботу і стають домогосподарками не тільки через кризу або проблем з дітьми. Нерідко причина жіночого самітництва - страх перед суспільством. Як з ним боротися?

Розповідає кандидат медичних наук, лікар-психіатр вищої категорії, співробітник Московського міського псіхоендокрінологіческого центру Олександр Вікторович Литвинов.

- Що ж змушує сучасних жінок відмовлятися від кар`єри?

- Звичайно, економічна криза не можна скидати з рахунків. Через нього сьогодні повсюдно скорочують велика кількість співробітників. І ділові леді теж не уникають звільнення.

Але бувають випадки, коли в усьому винна серйозна медична проблема. Вона називається «соціо-фобія» і дослівно перекладається як боязнь суспільства.

Цим терміном позначають страх людини здійснювати ті чи інші дії, через які він впадає в очі. Наприклад, знайомитися з іншими людьми, розмовляти по телефону, виступати перед великою аудиторією. Потрапляючи в подібну ситуацію, жінка боїться, що вона неодмінно виявиться в принизливому або ганебному становищі. Ці думки переводять її.

Зазвичай виділяють два види такої фобії. Перший, найбільш серйозний варіант - боязнь будь-якої соціальної активності. Дама побоюється навіть вийти в магазин або поговорити з сусідкою по сходовій клітці. Всі контакти з чужими людьми викликають у неї напругу, тривогу і навіть паніку. Тільки вдома з рідними вона відчуває себе спокійно.

Другий різновид подібної проблеми - ізольована соціофобія - обмежується окремими ситуаціями. Скажімо, людина відмінно відчуває себе в компанії, прекрасно спілкується з колегами, але абсолютно не може виступати на публіці, звітувати перед начальством або контактувати з протилежною статтю.

- Але хіба така поведінка не є просто природною боязкістю?

- Дійсно, більшість людей так чи інакше зазнають труднощів у спілкуванні. І традиційно подібні соціальні

«Незручності» списують на особливості характеру. За загальноприйнятою думкою, такі труднощі з плином часу компенсуються, і серйозна психотерапія тут не потрібна.

Однак бувають випадки, коли взаємодія з оточуючими стає для людини непереборною перешкодою. Це негативно впливає на всю його життя: заважає вчитися, робити кар`єру, заводити друзів, створювати сім`ю.

Результати сучасних досліджень показали, що в таких ситуаціях мова йде вже не про сором`язливості і сором`язливості, а саме про социофобии. У жінки з`являються серйозні проблеми з адаптацією в суспільстві. Іноді це виражається в нав`язливих думках. Їй здається, що над нею все сміються або не поважають її. Косо дивляться, коли вона заходить в приміщення, не хочуть з нею розмовляти і неодмінно її критикують.

Через такого постійної напруги дамські страхи і тривоги тільки посилюються. І вона потрапляє в замкнуте коло, звідки буває непросто вибратися.

- А чому з`являється подібний розлад?

- Багато лікарів вважають коренем проблеми психологічні травми в дитинстві. Наприклад, занадто раннє розлучення з матір`ю.

Стандартна картина: жінка через кілька місяців після народження дитини виходить на роботу. Дитина в кращому випадку залишається з бабусею або нянею, в гіршому - потрапляє в ясла і дитячий сад. Малюкові не вистачає турботи і тепла. Світ здається йому все більш загрозливим і ворожим. Згодом, звичайно, сильні переживання відступають. Але вони не зникають безслідно, а йдуть в несвідому частину психіки.

Ще одна причина соціо

фобії - конфлікти в школі. Під час навчання підліток стикається з різними напруженими ситуаціями.

Бувають випадки, коли недбайливий вчитель висміює дитини перед усім класом і надовго відбиває у бідолахи полювання виходити до дошки. Через що згодом може розвинутися страх публічних виступів і доповідей начальству.

Або однолітки починають знущатися над однокласником і буквально влаштовують цькування. Підсумок такої поведінки - складності в спілкуванні з колегами в дорослому віці.

Шкільні роки значимі і для вибудовування відносин з протилежною статтю. Якщо дівчинка, що називається, не користується популярністю у хлопчиків, у неї можуть з`явитися комплекси з цього приводу. Вона буде вважати, що недостатньо красива і цікава, не вміє правильно розмовляти, привертати до себе увагу. «Зациклення» на таких думках надалі здатне перерости в справжню боязнь чоловіків.

Також важливо, в якій обстановці людина знаходиться в даний момент. Стресова ситуація на роботі, негаразди з начальством, розставання з коханою можуть стати провокуючим фактором. І давно забуті дитячі страхи і побоювання прокидаються знову.

Боротися самої з подібними проявами жінка зазвичай не може. Тому вона неусвідомлено використовує стратегію так званого «уникає поведінки».

- Тобто повністю відгороджується від світу?

- Практично так, найчастіше жінки замикаються в чотирьох стінах і стають домогосподарками. Причому вони доводять самі собі і оточуючим, що просто не хочуть більше працювати, будувати кар`єру. Мотивують своє рішення тим, що їм комфортніше перебувати вдома, а не на роботі. Що їх справа набагато корисніше і потрібніше для сім`ї. А добування грошей повинно бути прерогативою чоловіків.

І дійсно, на перший погляд у таких матусь немає ніяких проблем. Вони займаються господарством, ростять дітей і на вигляд цілком щасливі. Однак внутрішня незадоволеність все одно проривається назовні. І через якийсь час жінка раптом перестає за собою стежити, набирає зайві кілограми, засмучується.

- Рішення дами відмовитися від усього заради дітей теж з`являється через социофобии?

- Інколи так. Дитина стає своєрідним укриттям, за яким жінка ховається від навколишнього світу. Вона вибирає собі незаперечний аргумент: я повинна піклуватися про своє нащадку, тому іншими справами займатися мені колись. І сама найчастіше вірить в цю теорію.

Саме такі матусі з роками зациклюються на улюбленому чадо. Занадто сильно його опікають, не дають будувати особисте життя, віднаджують всіх шанувальників і коханих. Подібна гіперопіка призводить до сумних наслідків і для дитини, який, зокрема, незабаром теж ризикує «придбати»

соціофобію.

- А чи може жінка самостійно розібратися з такою проблемою?

- У деяких випадках - так. Але для цього вона повинна чесно зізнатися собі, що боїться суспільства. А зробити подібне «заяву» буває непросто. Тим більше, що більшість дам взагалі не знають, що соціальні страхи є відхиленням і є способи з ними впоратися. Деякі можуть прожити все життя, так і не вибравшись з добровільної ізоляції.

Тривожним сигналом має стати внутрішнє незадоволення. Коли жінка відчуває, що їй незатишно, некомфортно постійно сидіти в чотирьох стінах. Однак немає сил щось змінити в навколишньої дійсності. Тоді є сенс звернутися за допомогою до фахівця.

- І які обстеження потрібно для цього пройти?

- Для початку доктору необхідно уважно поговорити з пацієнтом і його родичами, щоб якомога більше дізнатися про існуючу ситуацію.

Підмогою лікаря можуть бути спеціальні тести. Вони допомагають краще зрозуміти, які конкретно неприємності присутні у його підопічного.

Жінці дається список з 20-30 різними ситуаціями. І пропонується уявити, що вона, наприклад, їсть в громадському місці, дивиться прямо в очі незнайомій людині, повертає товар в магазин. А далі оцінити за шкалою від одного до чотирьох балів, як часто у неї викликає страх ту чи іншу дію. Після підбирається лікування.

- Йдеться про призначення препаратів?

- Бувають випадки, коли не вдається обійтися без препаратів. Справа в тому, що соціофобія часто провокує інші проблеми. Наприклад, глибоку депресію, алкоголізм, наркоманію. Тому доводиться призначати медикаменти. Також вони потрібні, щоб заглушити особливо гострі напади соціального страху. Адже деякі люди не знаходять в собі сили навіть регулярно ходити до психіатра.

Зазвичай перший курс лікування триває 1-2 місяці. Після чого лікар оцінює його ефективність і вирішує, чи продовжувати прийом таблеток, збільшувати їх дозу або підбирати інші ліки.

Однак майте на увазі, що медикаменти діють тільки в комплексі з психотерапією. Зазвичай вона умовно поділяється на три етапи.

Перший крок - індивідуальні бесіди з психотерапевтом. Потрібно зрозуміти, звідки з`явилася боязнь тих чи інших соціальних ситуацій. Для цього необхідно відверто розповісти доктору про пережиті стреси, згадати свої дитячі і юнацькі переживання.

Далі, можливо, робота в групі. В процесі рольових ігор людина набуває відсутні соціальні навички. Намагається навчитися правильно поводитися в тій чи іншій ситуації.

І останній, найскладніший, етап називається «подолання відчуження». Жінці пропонується виконувати різні «тривожні» дії, ускладнюючи їх крок за кроком: випити чашку чаю в кафе, купити щось в магазині. Навіть якщо при цьому у жінки трусяться руки, потрібно вчитися долати себе. Згодом напруження, що виникає під час подібних вправ, буде зменшуватися.

Але не варто чекати швидкого позбавлення від проблеми. Боязнь суспільства вимагає тривалого лікування, яке може часом розтягнутися на чималий термін. Однак впоратися з соціофобією цілком реально.