Кризовий вигоряння

кризовий вигоряння

Відео: Професійне вигорання. Як не втрачати інтерес до своєї справи? психотерапія

Статистика свідчить: в період кризи різко зросла кількість людей з синдромом емоційного вигорання. Чому це відбувається і як не допустити професійної втоми?

Розповідає психотерапевт з Воронежа, фахівець з психології особистості Роман Євгенович Юнусов.

- Багато людей на роботу йдуть неохоче, раз у раз примовляючи: «Як мені все це набридло». Чим це небезпечно?

- Відсутність інтересу до роботи - один з перших симптомів емоційного вигорання. Спочатку людина відчуває незрозумілу втому від здавалися раніше цікавими робочих справ. Причому стомлення не проходить навіть після нічного сну. Начебто все нормально, але все стає якимось нудним, на душі порожньо. Все частіше виникає почуття образи на колег або клієнтів, несправедливість керівництва. Люди стають забудькуватими, дратівливими.

Згодом з`являється відчуття вичерпання емоційних і фізичних ресурсів. Людина відчуває себе загнаним в кут. І це переростає в повну байдужість до роботи або навіть депресію, позбавитися від яких повністю не допомагає навіть тривалу відпустку. Всі явища поновлюються при поверненні в колишню робочу ситуацію. Як результат - зірвані контракти, невдоволення клієнтів, зіпсована репутація фірми.

Зовнішні прояви феномена вигоряння різноманітні. Вони типові для будь-якого хронічного стресу. Виникають або загострюються хронічні захворювання, часто з`являються головні болі, безсоння, проблеми зі спиною, шлунком або кишечником. Можливо навіть тривале підвищення температури до 37,3-37,5 градуса.

Люди ходять до лікарів, приймають ліки. І не розуміють справжньої причини своїх недуг. Тому ще до розвитку критичної ситуації важливо виявити свій рух в сторону професійного вигорання.

- Чи може людина зробити це самостійно? Або обов`язково потрібна допомога психолога?

- Для цього необхідно знати основні причини і прояви недуги. Самостійно провести такий аналіз під силу не всім. Для того, щоб людина могла «почути» себе, потрібні певний склад характеру і деякі пізнання в психології.

Швидше за все, «вигорають» все-таки знадобиться допомога психолога, психотерапевта або колеги, здатного виявити синдром ще на першій фазі кризи. Тобто при появі хронічної втоми.

- Які найчастіші причини професійного вигорання? Чому саме в період кризи ця проблема стала особливо актуальною?

- Багато компаній скоротили штати і вимагають від співробітників, що залишилися більше зусиль, ніж вони в змозі докласти. При цьому керівники часто забувають, що для того, щоб працювати більше, у людей має бути мотивація.

Зусилля і успіхи працівника ніяк не фіксуються його керівництвом, приймаються як належне. І часто не заохочуються матеріально. Адже на дворі криза, оклади заморожені.

В результаті зростає внутрішнє невдоволення таким станом речей. Люди штучно подовжують перерви в роботі, спізнюються, намагаються піти з роботи раніше часу. Вони починають уникати позамежних навантажень, потайки або відкрито саботуючи понаднормові завдання начальства. Рівень стресу зростає, працівники починають частіше хворіти.

Вихід в такій ситуації один -

відверту розмову з керівництвом про перерозподіл навантажень. В крайньому випадку доведеться змінювати місце роботи. Тому що не можна не надавати значення перевантажень і наступним за ними синдрому емоційного вигорання. Можливо посилення реальних проблем зі здоров`ям.

- Кому треба бути особливо насторожі?

- За іронією долі досить часто «вигорають» трудоголіки. Вони надмірно викладаються на роботі, роблять її величезною і надто значною частиною свого життя. Природні в будь-якій справі невдачі, брак визнання змушують їх відчувати себе глибоко незадоволеними.

Крім того, трудоголіки переконані в тому, що ніхто не зробить роботу краще них. В результаті замість того, щоб рівномірно розподілити навантаження між усіма, вони завантажують себе справами, які навіть не входять в їх обов`язки. На цьому грунті починаються нервові розлади, а потім приєднуються і психосоматичні захворювання.

Особливість синдрому вигоряння у трудоголіків в тому, що його дуже важко виявити. Вони щиро переконані, що люблять свою роботу і продовжують вважати її сенсом свого життя. А психологічні та емоційні проблеми списують на те, що «сьогодні не мій день», «я просто втомився».

Таким людям просто життєво необхідно знайти для себе інші види занять, хобі, захоплення, нові інтереси, частіше перемикатися на сім`ю, щось приємне, радувати себе. Добре емоційно розвантажують нові поїздки, враження, заняття спортом.

- Чи може причиною емоційного вигоряння стати неправильний вибір роботи?

- Так, це ще одна з важливих передумов професійної втоми. Коли радість новизни проходить, настає момент протверезіння і розчарування. Людям дуже важливо, щоб місце роботи підходило їм по складу особистості. Замкнуте людина не повинна спілкуватися з десятками людей в день. Інакше швидке виснаження йому гарантовано.

Якщо людина зрозуміє свою проблему на першій стадії, він може знайти вихід самостійно. Але при важких формах «вигорання» зі зміною місць роботи експериментувати не рекомендується. Краще звернутися до психотерапевта. Він проведе курс лікування і допоможе підібрати справу з урахуванням схильностей і можливостей. Тоді людина буде отримувати радість від зробленої роботи.

- Кажуть, що для профілактики синдрому емоційного вигорання дуже корисно міняти роботу. Хіба не так?

- Питання в тому, як часто це робити. У Німеччині, наприклад, представникам професій, при яких дуже великий ризик емоційного вигорання, рекомендується міняти місце роботи раз в 5-7 років. Багатьом це дійсно допомагає.

Але більш часта зміна місць служби, навпаки, може спровокувати синдром вигоряння. Людина не завжди буває готовий до величезного інформаційного потоку і неминучого періоду притирання в новому колективі. Тому у нього з`являються сумніви в своїх силах і невдоволення новою роботою. Та й не так це просто - змінити роботу.

У цьому випадку потрібен інший підхід. Буває, що співробітник просто «переріс» свою нинішню посаду. Те, що він робить, здійснюється їм автоматично, без будь-якого інтересу. У подібній ситуації добре допомагає освоєння нових областей.

Інший варіант - не змінюючи свого місця роботи, робити акценти на тому, що викликає складності. Навчання і кар`єрне зростання дуже сприятливо позначаються в тому випадку, коли «вигорання» викликано почуттям застою, болота.

- Співробітники яких конкретно професій найбільше ризикують «вигоріти зсередини»?

- Часто це стан буває у людей, яким за службовим обов`язком потрібне постійне «емоційне включення». Від «вигорання» страждають психологи, викладачі, лікарі, рятувальники, співробітники міліції і соціальних служб. Будь-яка робота з людьми пов`язана з величезними емоційними витратами. Професіонали завжди віддають багато енергії, але далеко не кожен раз встигають відновити сили. Якщо на це накладається ще й нерозуміння начальства, відсутність мотивації, то «вигорання» йде швидкими темпами.

Страждають і дизайнери, піарники, співробітники рекламних компаній. Від них постійно потрібні креативні рішення. Але оригінальні ідеї здатний видати тільки відпочив і «заточений» на улюблену роботу мозок. Керівництву таких компаній треба частіше давати співробітникам перепочинку і розуміти, що в творчості не може бути розкладу. Якщо це не враховується, у людини не залишається сил, почуттів і емоцій. А значить, конфлікти і стреси йому забезпечені.

Негативно впливає на психіку необхідність роботи в строго встановленому режимі дня, тобто «від дзвінка до дзвінка». Дуже пригнічують людей системи штрафних санкцій, одноманітна і монотонна діяльність, постійне відчуття нестачі часу.

Критичною навантаженням вважається 45 годин в тиждень. Ті, хто працює більше, значно частіше страждають від емоційного вигоряння.

Попередити синдром у співробітників «небезпечних» професій можна. Для цього їм треба періодично переключатися на принципово іншу навантаження. Відповідальність за таке чергування лежить і на самій людині, і на керівництві його компанії.

Наприклад, співробітник call-центру не винен 10 годин поспіль приймати дзвінки, а лектор -

читати 20 лекцій в тиждень. У багатьох сучасних фірмах для профілактики синдрому вигоряння створюються спеціальні кімнати психологічного розвантаження.

- Як бути тому, хто відчуває себе «вигорілим»? Бо часом нас змушує ходити на обридлу роботу необхідність матеріально забезпечувати сім`ю.

- Якщо ви констатували у себе наступ першої фази синдрому - постійної втоми, то вкрай бажана усвідомлена «зупинка». Наприклад, відпустка. Якщо це неможливо, спробуйте хоча б тимчасово переключитися на іншу діяльність.

Терпіти далі - поганий варіант. Така тактика загрожує переходом до наступної фази кризи - апатії, депресії і психосоматичних недугам. Це набагато небезпечніше, ніж тимчасове погіршення матеріального становища.

Під час перепочинку спробуйте визначити, від чого саме ви втомилися: від своєї діяльності або від колективу? Що саме вас найбільше емоційно пригнічує? Що ви можете реально зробити для зміни ситуації?

Якщо відповідей на ці питання ви не знаходите, обов`язково зверніться за допомогою до психотерапевта. Адже якщо ми не можемо змінити ситуацію, то потрібно змінювати ставлення до неї. Робота з професіоналом допоможе вам вийти з кризи і попередити подальше «вигорання».

Відео: Ознаки професійного вигорання у трейдерів.

Тетяна вітрових

факти:

Серед лікарів синдрому емоційного вигорання найбільше схильні до наркологи і психіатри. За даними російських вчених, майже 80&# 037- докторів цих спеціальностей потребують психологічного розвантаження і допомоги колег. На наступних позиціях - стоматологи та дільничні терапевти. У них синдром емоційного вигоряння відзначається в 62&# 037- і 41&# 037- випадків відповідно.

Відео: Причини емоційного вигорання. Психолог Маркелова В.Б.